Юліан Семенов - Прес-центр

що довкола загибелі пана Граціо починається скандал… Втягнуто темні сили… Одним словом, я не повинна давати ніяких свідчень, аби не накликати небезпеку на життя мами і моє…

— Далі.

— Це все.

Шор похитав головою.

— Будь ласка, детальніше, фрау Дорн.

— Я кажу — це все! — вигукнула жінка. — Ви можете звірити з вашим записом!

— Пам’ятаєте телефон Раффа?

— Триста сорок чотири тринадцять сімдесят.

Шор подивився в телефонній книжці код Франкфурта-на-Майні, набрав номер; відповіла секретарка, як завжди, співуче, завчено:

— «Кемікл продакшнз», добрий день, що я можу для вас зробити?

— З’єднати мене з паном Раффом.

— У пана Раффа зараз переговори, з ким я розмовляю?

— Інспектор кримінальної поліції Шор. Дзвоню в дуже невідкладній справі, пов’язаній із загибеллю Граціо.

— Скажіть, будь ласка, чи не зможете ви почекати біля апарата?

— Мені нічого іншого не лишається, як чекати біля апарата, — пробурчав Шор.

У трубці клацнуло, настала дзвінка, відчутна тиша.

Прикривши мембрану тонкою, дівочою долонькою, Шор спитав:

— Цей самий містер Вакс передав вам листа від Раффа?

— Візитну картку.

— Де вона?

Жінка відкрила сумочку, вийняла помаду, два аркушики паперу, пласку коробочку пудри, візитну картку, простягла її Шору.

Той узяв картку, гмикнув, показав жінці — на глянсовому папері не було жодної літери.

— Зрозуміли, чому ми за вами стежили? Це ж фокуси. Ткнули візитку, надруковану так, що шрифт сходить через п’ять — вісім годин…

В очах жінки з’явився переляк, і Шору стало жаль її.

«Скільки ж вас із такими ось крокодилячими сумочками сідало в моє крісло, — подумав він, — які ж ви всі були спочатку неприступні, як точно дотримувались того, чого вас навчили юристи, коханці, ворожки, сутенери, чоловіки, чорти, дияволи, а я знав, що мушу вирвати у вас зізнання, добитися правди, і я добивався її, але як же мені було жаль вас усіх, боже ти мій, якби хто знав, як мені було вас жаль…»

У трубці клацнуло.

— Тут Рафф. Слухаю вас, пане інспектор Шор.

— Насамперед хочу вас попередити, пане Рафф, що наша розмова записується на диктофон, так що ви можете відмовитись од бесіди зі мною.

— Все залежить від ваших запитань, пане інспектор Шор. У тому разі, якщо вони мене не влаштовуватимуть, я зв’яжу вас з моїми адвокатами, вони відповідатимуть вам.

— У мене поки що єдине запитання, пане Рафф: ви знаєте фрау Дорн?

— Звичайно! Вона була моєю секретаркою… Щось трапилось?

— На щастя, ні. Коли дозволите, друге запитання, пане Рафф: у зв’язку з чим ви послали містера Вакса вчора ввечері до фрау Дорн?

— Кого?

— Містера Вакса. Він подзвонив до фрау Дорн від вашого імені…

— Пане інспектор Шор, я не знаю людини з таким прізвищем.

— Спасибі за вичерпну відповідь, пане Рафф, і прошу вибачити, бувайте здорові…

Шор поклав трубку, кинув під язик ще одну м’ятну таблетку й сказав:

— Вас проведе мій працівник… Розплатитесь у своєму готелі, й зразу ж вилітайте додому… За вашою квартирою спостерігатимуть наші колеги, живіть спокійно, тільки перед тим, як ми попрощаємося, розкажіть мені все, що ви знаєте про останні дні Граціо… І передайте точно останню розмову з ним, фрау Дорн… Граціо розмовляв з вами сім хвилин — ні, ні, ні його, ні тим паче вас ми не підслухували, не було підстав, просто у рахунку на розмову з Франкфуртом записано сім хвилин… Я вимикаю диктофон і даю слово не посилатися на вашу інформацію, допитуючи тих людей, які так чи інакше входили в оточення покійного…

Після того як фрау Дорн відвезли, Шор запросив Папіньйона і, посміюючцсь, мовив:

— Ну, що я тобі казав? Вона змушена була клюнути на вудочку і клюнула. Запам’ятай, з розумною жінкою можна боротися тільки одним — твердою логікою. З нашої з тобою розмови вона зрозуміла, що нам відомо про вчорашнього візитера; ми вчасно з’ясували про її франкфуртські зв’язки, про маму і про бібліотеку детективів. Ерго: вона, як і всі, хто читав Флемінга, вважає, що в поліції грошей хоч греблю гати і ми записуємо всі розмови в готелях, бардаках і навіть у телефонних будках. Все інше — справа техніки; ненависні м’ятні таблетки, гримаса гніву й трохи підвищений голос… Але хтось міцно крутить усе це діло, Папіньйон… Такі візитки, — він кивнув на глянсовий аркушик паперу, — дрібні шахраї не роблять, це роблять, мій любий, таємні друкарні могутніх розвідувальних інституцій… Візьми на аналіз і запитай Інтерпол, чи не було зафіксовано подібних фокусів у мафіозі… І запроси на допити всіх тих, кого вона щойно згадала… Насамперед цю саму Марі Кровс, журналістку… А я спробую випросити у комісара Матена з десяток хороших сищиків, щоб вони простежили за тими, кого вона назвала… І ще одне… Вона говорила про якогось російського журналіста, з яким він домовився зустрітися… — Шор погортав записну книжку Граціо. — Ти розбереш його почерк? — Він підсунув книжку Папіньйону. — Лисо? Лиско? Дізнайся до вечора, хто він такий, о’кей?

О другій годині дня Папіньйон передав копію запису допиту фрау Дорн прудкому холодноокому Паулю Заборські, найдовіренішому контакту резидентури ЦРУ в Берні.

О третій годині Джон Хоф надіслав шифротелеграму Майклу Велшу.

Відповідь з Ленглі надійшла негайно: «Вживіть усіх заходів, аби Шора усунули від розслідування хоча б на найближчі п’ять днів. Доручіть Папіньйону зробити обшук на квартирі Лиска — несподівано для Шора — в той момент, коли одержите на те нашу вказівку. Майкл Велш».

23

З бюлетеня Прес-центру:

«Як стало відомо, група фінансистів Уолл-стріту подала інтерпеляцію до Верховного суду з вимогою — негайно заарештувати всі активи покійного Леопольдо Граціо, бо є таке припущення, що він покінчив самогубством через неминуче банкротство.

Оскільки Граціо останнім часом, як підтверджують чиновники банківських корпорацій, здійснив ряд досить ризикованих операцій, фінансував гігантські проекти в країнах, що розвиваються, підтримував прогресивний режим у Гаривасі, скуповував акції на біржах Гонконгу, Чікаго і Франкфурта, його становище різко похитнулося, він вибрав для себе найлегший шлях, щоб уникнути відповідальності.

У тому разі, коли рішення про арешт активів покійного Леопольдо Граціо набере законної сили, передбачається ревізія всіх його паперів.

Однак уже сьогодні активи Граціо перебувають під підозрою, і ціна на його акції катастрофічно падає; якщо день тому він був таємним банкротом, то сьогодні став банкротом явним. Якщо ж він не був банкротом, то його ним зробили самим фактом такої відкритої, широко рекламованої інтерпеляції».

24

Ретроспектива II (шість місяців тому, літо 83-го)

Заступник директора ЦРУ Майкл Велш мигцем глянув на великий годинник, що показував місцевий, вашінгтонський час; до зустрічі