Анатолій Луженецький - Проєкт Лазар, Анатолій Луженецький

Я просто не встигав...

На моїх очах нежить, утикана стрілами і проткнута болтом, дісталася до вцілілого Арха, буквально розриваючи його навпіл. Наступний удар припав на чаклунку, яка поставила слабенький щит. Помах, і вона вдаряється об стіну будинку, зламаною лялькою впавши на землю.

Заричавши, я вклав усю енергію, що залишилася, у стрілу темряви і всадив її в супротивника. Завивши, вурдалак кинувся в мій бік. Від магічної стріли лише дірка, яка не особливо заважала монстру. Незважаючи на бурхливі емоції, розум холодно вивчав противника. П'яток метрів, що ми бігли один до одного, дали мені зрозуміти, що це не звичайна нежить, а щось інше, що еволюціонувало. Потужніша статура, більші лапи і голова. А також погляд: злий і з інтелектом, не як у дикого звіра. Магічний щит мене не врятує, та й порожній я вже, треба уникати всіх її атак.

Монстр спробував схопити мене, не зупиняючись і широко розставляючи лапи. Підстрибнувши в останній момент, пропустив його під собою, завдаючи удару двома руками по потилиці. Однак вурдалак пригнувся, через що я залишив йому неглибокий поріз на спині. Ще під час перекату, не встигнувши піднятися, отримав удар ногою в спину. Що за хрінь?! Відлетівши до будинку, впав на живіт, прочесавши підборіддям землю. Бляха! Спробував підвестися, але нежить стрибнула на мене, придавлюючи і встромляючи кігті в плечі. Закричавши, вдарив ліктем у голову тварюки, скидаючи її з себе.

Тепер ми обидва на ногах, кружляємо один навпроти одного. Адреналін перекривав біль, проте час пішов на секунди. Це точно не тупа нежить, занадто уважний погляд. Його не можна ставити в порівняння з тварюкою на кладовищі. Першим не витримав вурдалак, кинувшись на мене. Я, полоснувши по лапах кинджалом, відскочив назад, але зачепився ногою за останки близнюка. Помилка коштувала мені глибокої рани на лівій руці, якою я прикрився від кігтів. Метнувши ніж у нежить, відганяючи її, я відскочив назад. В той самий момент чиясь рука вхопила мене за ногу, злякавшись, я заніс руку для удару, та наткнувся на затухаючий погляд Жанни. Вона віддавала мені останні сили, навіть саме життя, тим самим зцілюючи. Разом з енергією я відчув і останнє бажання дівчини - помсту. Минула всього мить цього дотику, а її рука безвольно опадає на землю.

Заричавши, піддаючись люті, я кинувся на вурдалака. Уже ні про що не думаючи, приймаючи удар пазурами в груди, встромив кинджал у підборіддя тварини. Вона спробувала вирватися, все ще залишаючись живою.

- Здохни!

Сплюнувши кров'ю йому в морду, натиснув з усією силою на зброю. В очах потемніло, з останніх сил я витягнув ще один ніж із пояса і встромив у скроню вурдалака.

Нежить завищала, витягуючи з мене кігті й відкидаючи вбік. Уже затьмареним зором я бачив, як тварюка спробувала витягнути кинджал, але не могла вхопитися кігтями за рукоятку. Захрипівши, вона впала і забилася в конвульсіях. Нарешті... цікаво, якою буде моя смерть

Світ поринув у темряву. Вітаю, рідненька, давно я в тебе не був. Тіні, здавалося, радісно рвонули мені назустріч і здавалось за ними я побачив дві великі долоні, які поступово накривали мене. Проте з'явилося яскраве світло, засліплюючи мене. Крізь муть, що застилала очі, я побачив перед собою чоловіка в обладунках, який стояв на колінах поруч зі мною і щось бурмотів собі під ніс. Ще один спалах світла і я остаточно втратив свідомість.

Закритий дослідницький центр «Атлантиди»

Не дивлячись на напружений графік, Даниїл завжди переймався за своє здоров’я. Тому зараз він був займався на біговій доріжці, але все ж перед очима були голографічні екрани відслідковуючи ситуацію з Альфою. Діаграми, графіки, таблиці - все що не зрозуміє звичайна людина. А ось зображення з прямою трансляцією подій від лиця Лазаря найчастіше приковувала погляд засновника «Атлантиди».

Тому він і один із перших побачив смерть Лазаря та раптовий скачок енергії на екранах.

- Іоанна, ізолюй піддослідного і передай команду на підключення його до накопичувачів, - наче щось згадавши, чоловік додав: - Доручи це Сергу, з повною перевіркою всіх систем.

- Прийнято. Для інформації: ваш брат хоче зустрітися з вами. Каже, що це терміново.

Зупинивши доріжку, Даниїл важко видохнув і обтершись рушником, попрямував до капсули занурення.

- Я зайнятий. Так і передай йому, - далі чоловік вже більше бурчав собі під ніс. - Дістав зі своїми правильними ідеями…