Естрела Асферіс - Несвідоме одруження, Естрела Асферіс

Глава 8

Аурелія Ерабет Альтаур

Отже, якщо план намітила, то потрібно його втілювати. І перше, що потрібно зробити, це дізнатися, де найближче місто. Звичайно, запитати про це нікого, змійка тут теж не помічник. Тоді скористаємося магією. Для цього доведеться зробити чергову зупинку. Здійснити в русі те, що я збиралася, практично нереально, і я вже хотіла зробити зупинку. Але, озирнувшись довкола, я зрозуміла, що навіть якщо найближчим часом дістануся до міста, то в нічний час мене ніхто не впустить туди.

Тому я вирішила, що зупинку з ритуалом перенесу на ранок. А зараз тоді продовжу рух. Звісно, мандрувати без сну кілька діб доволі складно, але мені через расові особливості та підготовку це вдавалося практично без зусиль. Тож я приготувалася провести ніч, вдивляючись у темряву.

Тільки я не врахувала одного факту, а саме своєї вагітності. Думаю, що саме вона вплинула на те, що я все ж таки заснула. Раніше я могла хоч три доби провести без сну, а тепер дедалі більше втомлююся, і засинаю в  самий невідповідний момент. Отже, що мене оточує? Пейзаж не надто змінився, ті самі поля, може, тільки трохи іншої форми, та й сонце, що поступово піднімається над горизонтом.

У принципі, все начебто нормально, чи мені тільки так здається? Гаразд, якщо вже ранок, то час реалізувати те, що я хотіла зробити ще вночі, а саме почати ритуал. Таким чином, вкотре дезактивувавши заклинання левітації, ми зі змійкою опустилися на землю.

І я почала не те, що складний, але досить довгий ритуал. Вся справа не в магічній формулі, довжина ритуалу обґрунтовувалася саме підготовкою до нього. Потрібно було накреслити на землі дуже багато символів. Для цього я заклинанням вогню випалила рівне коло, попередньо поставивши на його межі захист, щоб вогонь не поширився далі за необхідне. Після цього я близько півгодини креслила різні символи. Коли все було готово, я, ще раз усе перевіривши, почала читати заклинання.

Не одразу, але поступово моя сила насичувала символи, і вони спалахували, ідентифікуючи, що заклинання починає діяти. Зрештою, коли заклинання подіяло, у моєму мозку виникла не те, щоб карта, але щось на зразок. Я ніби збоку оглядала околиці, і подекуди були якісь вогники. Досить швидко я розібралася, що ці вогники є відображенням живих істот. Ті, що були не такі яскраві, означали тварин, ті, що яскравіші, - розумних істот, чи то дроу, перевертні або гноми, представників будь-якої раси.

Майже десяток вогників, невеликою групою, був на північ від мене, не дуже далеко. Я ледь не почала панікувати, що мої переслідувачі вже близько, і мені знову доведеться прориватися від них із боєм. Але вольовим зусиллям задавивши паніку, я продовжила розглядати околиці, а також шукати велике скупчення вогників, яке означало б хоч якийсь населений пункт.

І мої зусилля окупилися, на південний схід від мене, але на значній відстані, було те саме скупчення істот, яке було мені так необхідно. Ну що ж, постаравшись запам'ятати все, що побачила за допомогою ритуалу, я обірвала заклинання. Створивши невеликий локальний вихор, я стерла все, що до цього так довго малювала на землі. Я не могла дозволити моїм переслідувачам дізнатися те, куди я прямую.

Після цього, швидко забравшись на спину моєї анаконди, я знову, вкотре вже за день, активувала заклинання левітації. Потрібно було якомога швидше звідси забиратися, переслідувачі вже близько. Тому, вже не покладаючись на потоки повітря, я створила за допомогою магії таку систему, яка, використовуючи щити різної форми, направляла повітря в потрібний мені бік, тим самим прискорюючи наш рух. І ми полетіли зі збільшеною швидкістю в напрямку того самого скупчення істот.

Я ж, розуміючи, що після ритуалу сили закінчуються, сіла медитувати. Усі використані після ритуалу заклинання я навмисно прив'язувала до накопичувача, вважаючи за краще хоч частину своєї магії залишити про запас.

***

Аурелія Ерабет Альтаур

Через п'ять годин я приземлилась зі змійкою в лісі. Ми опинилися на невеликій галявині за кілька кілометрів від міста. Я побоювалася, що якщо зупинюся ближче, нас точно помітять. А так, хоч часу, як і раніше, не особливо вистачало, але я вирішила, що пора. Зісковзнувши зі спини анаконди, я дезактивувала на ній усі заклинання, крім зменшення її розмірів. Той час, поки я вирішуватиму свої справи в місті, змійка буде надана сама собі. Я не хотіла залишати її напризволяще, але вона цілком у змозі захистити себе сама, якщо ніхто не перехопить контроль. Левітацію залишати їй було зайве, якщо потік повітря змінить напрямок, то її понесе невідомо куди, і вона нічого не зможе з цим зробити.

Розміри і вагу я вирішила залишити їй, які були в останні години. По-перше, вона до них вже звикла. По-друге, гігантська анаконда викличе непотрібні підозри, якщо хтось зустрінеться на її шляху. Зараз вона була не так помітна.

Заспокоївши анаконду, я віддала їй наказ повзти до протилежного боку міста, огинаючи його. Я не збиралася повертатися в це місце, переслідувачі можуть встигнути прийти сюди раніше, ніж я закінчу свої справи. Тому, знаючи, що зазвичай у містах є по кілька виходів, я збиралася пройти його наскрізь і опинитися з протилежного боку.

Щоб точно знайти змійку, я наклала на неї заклинання мітки. Насправді заклинання називалося по-іншому, це я так його охрестила, для простоти. Так це заклинання давало мені змогу дізнатися точне місце розташування об'єкта, на якого я його накладаю.

Нарешті зробивши все необхідне, я попрямувала до міста. Приблизно півгодини я добиралася до його воріт. Заплативши невеликий внесок за відвідування міста, я нарешті опинилася там, куди прагнула.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍