Тіна Волф - У всьому винне Різдво, Тіна Волф

-  Але, коли ти мене забирав із аеропорту, ти все знав і не сказав? – допитувалась Єва сердито дивлячись на Ігоря. – Ти знав, як я його кохаю і промовчав? – боляче словами била Ігоря Єва.

-  Пробач, - похмурнів на лиці чоловік.

-  Тобі краще піти… - різко промовила.

Ігор встав, одягнув куртку, кинув прощальний погляд у бік Єви.

-  Добраніч, Єво! – промовив, не дожидаючись відповіді, вислизнув з квартири.

Єва сиділа на кухні, обпершись ліктями об стільницю і обхопивши голову руками, закривши очі.

-  Я повинна зателефонувати йому – шепотіла.

Взяла свій мобільний, розблокувала його номер і кілька хвилин знаходилась в роздумах, чи телефонувати? Все ж наважилась. Серце заторохтіло, а руки тремтіли від хвилювання так, що Єві не з першого разу вдалося нажати кнопку виклику.

Гудки. Знову гудки. Відповіді не було. Єва відключила виклик. Поклала телефон. Пролунав вхідний. Адам!

-  Єво! – почулося в слухавці. – Нарешті це ти?!

-  Адаме, пробач! – і замовчала, лише чула нестримний стукіт свого серця, яке виривалося з грудей.

-  Єво, кохана, ти де? Я приїду до тебе!

-  Я дома. – тремтячим голосом мовила і сльоза, звідкілясь взялась, злетіла і покотилась по щоці.

-  Зараз буду, любове моя! Я так за тобою скучив, Єво! – не переставав повторювати у слухавку Адам.

Єва поки чекала на Адама хвилювалась так, неначе сьогодні вирішувалось питання її життя і смерті. Вона то раділа, то сумнівалась, то запевняла себе, що все робить правильно.

Незчулася, як пролунав дзвінок, сповістивши про прихід Адама. Єва підійшла до дверей, торкнулася ключа і раптом завагалася – відкривати, чи ні. Відкрила… Побачила Адама, серце затремтіло щосили! Він влетів в квартиру, вхопивши Єву в обійми, міцно притиснув до себе і щось шепотів їй на вушко, від чого дівчина ледь не зомліла. Вона на мить неначе розчинилась у ньому і перестала існувати. Адам припав до її звабливих губ пристрасним поцілунком. Єва відповідала взаємністю, вона не могла відмовити йому у ніжностях і ласках.

-  Єво! Любове моя! Ти не уявляєш, як я скучив за тобою. Як я страждав. – він не давав їй промовити ні слова, впивався в дівочі вуста гарячими поцілунками, повними нестримного бажання.

-  Адаме! Зупинись! – благала.

-  Єво, я не можу! Я так хочу тебе! Єво! Прямо зараз, чуєш?

-  Адаме! – вже сама не розуміла, що робила, її руки намагалися вивільнити якнайшвидше Адама з куртки, в якій він так і стояв. Їй хотілося відчути його ближче, торкнутися його тіла, відчути його запах, його тепло.

-  Єво! Кохана! Люблю тебе!  – шепотів їй на вушко.

Адам намагався швидше зняти свою куртку, за курткою полетів його светр, він припав своїм тілом до неї, показавши свій ідеальний торс, від чого дівчина ледь не збожеволіла, дихати перестала, а ноги її вже не тримали. Адам підхопив Єву на руки і поніс до ліжка, ніжно поклав, звільняючи від одягу, в якому вона ще залишалася. Він продовжував огортати її стан пристрасними поцілунками  і ніжними дотиками. І вони могли б тривати цілу вічність, але Адам прагнув відчути справжню насолоду і знайти те місце, де було б тепло і затишно для них двох. Вони закружляли в танці пристрасті, відчуваючи як пульсує кров і десь всередині нестримно і все частіше б'ється серце.

-  Як же добре з тобою! – лагідно шепотів на вушко Єві.

Аж раптом Єва відчула на собі погляд і побачила його очі, очі сповнені смутку і печалі, карі очі, що зачаровували, що намагалися остудити палкий порив, дихнувши прохолодою…