Сніжний Василіск - Я виткав тебе з власного безсоння, Сніжний Василіск

- Я погоджуватимуся із допитливості. - Протираюся кінчиком носа об його. - Думаєш, ти тут єдиний фрік? Ха. Ставай у чергу. - Притуляюся до його губ з повільним поцілунком. 

Після душу ще є час до будильника, тож влаштовуємось у моєму ліжку під м’якою ковдрою, він обіймає мене ззаду, притискаючи до себе. Дякуючи невеличкому кривавому перекусу, його шкіра навіть трохи тепла. Це ненадовго, але вистачає, щоб провалитися в сон без дискомфорту. 

Коли по кімнаті починають розливатися звуки будильнику, мого обличчя м’яко торкаються прохолодні губи, покриваючи шкіру ніжними поцілунками. Усміхаюсь і навпомацки притуляюся до нього, знайшовши ідеальне місце для свого чола у вигині його шиї. Прокидатися з кимось у ліжку незвично, але з ним — напрочуд приємно. 

- Доброго ранку, сніжинко. - Голос м’яко-хриплуватий, як шарудіння хвиль по мокрій гальці. Довгі пальці розчісують моє воосся і подорожують вниз по моїй голій спині. 

- Цього разу дійсно доброго. - Підтягуюся вище, щоб його поцілувати. Не вірю своєму щастю. Сіріус, тут, зі мною, у моєму ліжку. Це краще, ніж день народження. 

- Мені вже треба збиратися. Треба перевдягтися з домашнього одягу перед роботою. 

- Ще хвилинку. - Обвиваю навколо нього руку й ногу, притягуючись ближче. Щось тверде упирається в мій живіт. І в його. Шкода, немає часу розбиратися з цими ранковими приколами, але так не хочеться його відпускати. Протираюся своїм збудженням об його живіт.

- Спізнимось. - Муркоче мені в губи.

- Чортові збори. - Видихаю невдоволено. - Може, у нас є 10 хвилин?

- І що ти за них встигнеш?

- О, повір мені. - Перекочуюся на край ліжка і тягнуся до шухлядки за одним з вібраторів. 

Перше заняття — лекція, друге — практична робота. Сіріус залишається з робочим ноутбуком на задній парті. Перевіряємо домашнє завдання, проводжу усне опитування, на половині заняття роздаю листочки з самостійною роботою і йду до заднього ряду. Всідаюся поруч — Сіріус заповняє робочу таблицю. Спостерігаю за ним ліниво, склавши руки на парті й поклавши на них щоку. Не віриться, що майже місяць я капав на нього слиною і мучив себе здогадками, чи є у мене хоч невеличкий шанс до нього наблизитись, а тут він просто прийшов до мене серед ночі і поставив раком. Все виявилося значно простіше, аніж я міг уявити. Поки я копирсаюсь у власних думках, його рука опускається на моє стегно вище коліна, стискає, відпускає, нігті легко шкрябають по тканині джинсів вверх і вниз. Тихенько розмовляємо на абстрактні теми, поки студенти пишуть роботу, і він торкається мене майже увесь час. Метелики в животі. Ці бургундові очі ще прекрасніші, коли дивляться на мене з жагучим бажанням. Коли студенти залишають аудиторію, а я стою підрівнюю листочки з їх роботами, він притискає мене до столу, тихо підкравшись, і цілує декілкька довгих солодких секунд. А я думав, що це я нетерплячий. 

Протягом тижня неодноразово уриває жадібні поцілунки в пустій аудиторії, у безлюдних кутах, затягнувши мене до вбиральні по дорозі з лекції. Майже кожну ніч проводить у моєму ліжку, і кожна спроба заснути в результаті закінчується стогонами в подушку і новими відмітинами на моєму тілі. Коли голод прогресує, впивається зубами у внутрішню сторону стегна, і я до цього навіть не уявляв, що це таке чутливе місце. Перед тим, як встромити в мене зуби, він, звичайно, мучить мене поцілунками й легесенькими дотиками, погладжуваннями самими кінчиками пальців по ніжній шкірі, щоб на момент укусу в мене вже і так все пливло перед очима. 

Вихідні пропонує провести у місті, і по дорозі виявляється, що він вже забронював номер в готелі. “Я не романтик ні на йоту”, каже він, і приводить мене у номер з величезним ліжком, де чекає плашка шампанського у відерці з льодом і мої улюблені квіти у вазі. “Я не по ніжностям”, нагадує з порогу, і потім з годину мучить мене, покриваючи кожен міліметр тіла поцілунками, то ніжно, то владно стискаючи й пестячи руками, губами, язиком. Одної хвилини нашіптує ніжності, наступної стискає моє горло своїми довгими пальцями і мало не гарчить на вухо, як він би вгачувався в мене, поки мої ноги не перестануть слухатися, і ці перепади доводять мене до божевілля. Коли пропоную продемонструвати сказане, він хитро посміхається і тягнеться до шафки біля ліжка. Підготувався, значить. Так і планував. Нарешті. Бо в мене вже дах зриває від бажання відчути, як він заповнює мене зсередини. 

Спочатку довгі пальці, які доволі спритно знаходять потрібний кут, щоб я вигнув спину з коротким стогоном. Мені і цього могло бути достатньо, щоб дійти до кульмінації, але благаю його піти далі, і нарешті, не без допомоги моря лубриканту, він проштовхується всередину, повільно, даючи мені можливість звикнути, пристосуватися. Такого роду досвіду в мене небагато — іграшки не враховуються, їх діаметр просто жарт у порівнянні з тим, з чим я маю справу зараз. Коли біль вщухає, прошу його рухатися, і це всеохоплююче відчуття заповненості змушує мене закочувати очі. Коли починає рухатися швидше, просить не стримувати звуки, заявляючи, що мої розв’язні стогони та скиглення — найзбуджуюча музика для його вух. А я й за бажанням би не зміг їх втримати в собі, бо давно вже не почувався так добре. На краю ліжка, закинувши мої ноги собі на плечі; перегнувши мене через широке підвіконня; у ліжку, притискаючись груддю до моїх грудей, з моїми ногами навколо його талії, поки від спраглих поцілунків не кінчається повітря — і увесь цей час сповільнюючись або зовсім зупиняючись, як тільки комусь із нас стає надто приємно. В голові туман, одночасно хочеться і нескінченно продовжувати, і розрядки, бо вже все тіло, як оголений нерв, кожна клітинка на межі. Благаю його змилостивитися і дати вже нам обом кінчити, мало не схлипую від перезбудження, на що він садистськи посміхається, проводить великим пальцем по моїм припухлим зацілованим губам і просить потерпіти ще трохи, обіцяючи, що так буде тільки приємніше. Коли я вже перетворююсь на суцільне схлипуюче безтямне місиво, він, нарешті, набирає швидкість, безжально врізаючись в мене, поки я не скрикую, зриваючи голос, мимоволі роздряпуючи йому спину. Наступного разу не недооцінюватиму вампірську витривалість.