Сніжний Василіск - Я виткав тебе з власного безсоння, Сніжний Василіск

Відмокаємо у теплій пінній ванні, ледь не засинаю, відкинувши голову до його плеча.  

- Не міг і подумати, що ти можеш бути таким приязним. - Кажу ліниво, заплющивши очі. 

- Я ж не монстр. - Сміється, пальці вимальовують візерунки на моїх грудях під водою. - Теж можу закохуватись, маю пристрасті, бажання, почуття. Мене заводить змушувати тебе кричати і схлипувати, розмальовувати твою ніжну шкіру губами, зубами й руками, як полотно, і спостерігати, як з твого прекрасного личка вивітрюються розумові процеси з кожним поштовхом, руйнуючим твої нутрощі. Але у той же час я хочу піклуватися про тебе, захищати, привласнити і балувати, як принцесу.

- Принцесу з прутнем? - Сміюся.

- Пропоную вважати цей титул гендерно-нейтральним. - Усміхається, проводячи долонею по моєму животу. - По своїй суті ти та ще принцеса. 

- Я не ніжинка, взагалі-то. 

- Я цього й не казав. Скоріше, примхлива, розбещена, безсоромна, мазохістична принцеса, але найчарівніша. - Цілує мене в скроню. - І я ставитимуся до тебе відповідно.