Бертріс Смолл - Любов дика та прекрасна

— Таки не зміг би, — слабко засміялася вона. — А коли ж я зможу подивитися на це диво, що його створила?

— За хвилинку, люба моя, — відповіла місіс Керр. — Ви вже чисті і… — Вона натягла свіжу сорочку з м’якої світло-бузкової вовни, що так солодко пахла, на голову своєї господині. — Готові повернутися до ліжка. Мілорде, чи будете ви такі ласкаві віднести графиню в її ліжко.

Патрик ніжно підняв Кат і вмостив її серед нагрітих простирадл, натягнувши на неї ковдру. Саллі поклала спляче сповите немовля Катріоні в руки.

— Боже всемогутній! Він такий крихітний! Навіть різдвяні каплуни — і ті більші, — вигукнула Кат, проте в голосі її чулася гордість. — У нього твоє волосся, Патрику, — сказала вона, помітивши вологе чорне пасмо, яке Саллі зачесала кучериком.

Місіс Керр забрала дитину назад і передала її Саллі.

— Вона покладе його в колиску й сидітиме поряд, доки він не прокинеться. Ви все ще хочете самі вигодовувати його чи мені пошукати годувальницю?

— Я годуватиму його сама, місіс Керр. Принаймні поки що. Однак я вважаю, що сестра Саллі Люсі має допомагати їй із дитиною. Саллі не зможе глядіти малого день і ніч.

— Так, міледі, але зараз вам треба поспати.

— Через кілька хвилин, місіс Керр. Прослідкуєте, щоб його світлість і мій дядько мали добру вечерю?

— Авжеж, мадам, — усміхнулася місіс Керр. — Я просто зараз прослідкую за цим. — І повернулася, щоб іти.

— Місіс Керр.

— Так, міледі?

— Дякую вам, місіс Керр. За все.

Економка розцвіла від задоволення.

— Я мала за честь, міледі, допомогти народитися майбутньому Гленкіркові. — Вона повернулася до абата. — Ходімо, сер. Б’юся об заклад, від цих хвилювань у вас розігрався апетит. — Вони разом вийшли з кімнати.

Патрик підійшов і обережно сів на край ліжка своєї дружини. Узявши її руку, він підніс її до своїх губ.

— Ти гордовита, Кат Леслі, і непомірно вперта. Але бачить Бог, я люблю тебе. Я пишаюся, я щасливий, що ти моя дружина… і мій друг!

Вона звела на нього листяно-зелені очі, що пустотливо світилися.

— Ти винен мені будинок у місті, Ґленкірку, і я збираюся одержати його, щойно зможу!

Глибокий сміх Патрика Леслі пролунав на весь будинок.

Розділ 11

Джеймс Патрик Чарльз Адам Леслі з’явився на світ двадцять четвертого лютого 1578 року. Через чотири тижні після його народження Адам і Фіона Леслі повернулися додому з Франції. Граф вирядив посильного зі звісткою про народження сина, і молодші Леслі спішно повернулися, щоб стати хрещеними батьками дитини.

Чарльз Леслі, не гаючи часу, провів церемонію. Він уже два місяці не був у своєму абатстві. Найнявши швидкий береговий човен, абат поплив на північ до Пітергеда. Звідти він міг легко дістатися суходолом і нетерпляче чекав першої ночі на березі та гостинного прийому абатства Дір.

Фіона була вражена, побачивши, як Кат насолоджується своїм материнством.

— Не думала, що з тебе вийде така квочка, — усміхалася вона.

Кат усміхалась у відповідь.

— І я не думала. Це почалося геть несподівано. Проте я не маю наміру народжувати ще найближчими кількома роками.

— Якщо Ґленкірк такий самий хтивий жеребець, як і Леслі, у тебе не буде вибору.

— Я берегтимуся, — багатозначно промовила Кат.

— Це ж треба, кузино, — зауважила Фіона, піднявши витончено підщипану брову, — як ти відрізняєшся від тієї, що була рік тому.

— Досить насичений випав рік, Фіоно.

І він ставав для Кат усе насиченішим. Вона шукала дім, бо, коли Адам із Фіоною повернулися додому, у маленькому единбурзькому будиночку стало надто людно. Адам обіцяв своїй дружині, що вони будуть подорожувати, але тепер обставини змінилися.

Другий син Ґленкірка Джеймс оженився з Айліс Хей, а єдиний брат Айліс Френсіс помер узимку від лихоманки. У Гілберта Хея більше не було законних синів, тож Джеймс Леслі став спадкоємцем свого тестя. Джеймс з Айліс переїжджали до маєтку Хей, щоб навчитися керувати його справами.

Майкл Леслі мав побратися з Ізабеллою Форбс менш ніж за два роки й одержати її майно. Отож Адам Леслі мусив навчитися керувати маєтком Ґленкірк на випадок, якщо Патрик помре, перш ніж його син Джеймс досягне повноліття.

— Проведете рік у Ґленкірку, а наступного року зможете подорожувати, — пообіцяв Патрик, помітивши розчарування Фіони.

Тим часом Кат знайшла будинок, що цілком сподобався їй. Як і маєток Леслі, вік був на тихій віддаленій вуличці. Однак вибір її впав на ту, що примикала до Канонґейт, що йшла не до Хай-стрит, а до палацу Голіруд. У цегляному будинку малися велика сонячна кухня, комора, ванна, льох, хижа, кімната для слуг, зручна окрема прибудова в саду для кухаря та кілька кімнаток для його помічників. На першому поверсі була велика приймальня, яскравий кабінет, бібліотека, їдальня та окремо родинна їдальня й родинна зала. Другий поверх майже цілком займала одна велика зала. Було там і кілька приватних приймалень. На третьому поверсі розмістилися шість спалень, кожна з окремою вбиральнею та закритим санвузлом. На четвертому поверсі були дитячі кімнати, а на п'ятому — приміщення для слуг.

Біля маєтку були квітник, город і фруктовий сад. А ще чудова велика стайня. Граф був невдоволений розміром будинку, але Кат нагадала йому про те, які великі їхні родини. Будинок Ґленкірків міг би стати прихистком для всіх Леслі, коли вони приїздили до Единбурга, і особливо знадобитися пізніше, коли юний король прийде до влади й головуватиме при дворі. Кат найняла місіс Керр наглядати за її новим маєтком. Вона хотіла залишитися в Единбурзі принаймні до кінця червня, прослідкувати за вмеблюванням приміщень. Ґленкірк дав їй час до середини травня.

— Чому ви з Адамом не можете самі повернутися додому? — сперечалася молода господиня. — Ми з Фіоною могли б залишитися в місті, закінчити ці справи та приєднатися до вас згодом.

Патрик розсміявся.

— Мадам, — сказав він, дивлячись на неї зверху вниз, — я не збираюся більше випускати вас із мого поля зору. Ти просто страшенна непосида, люба, і тебе вкрай важко наздогнати. Ми повернемося до Ґленкірка разом у середині травня. Доведеться тобі доти закінчити всі свої справи. Та й хіба не однаково, закінчиш ти з тим будинком доти чи ні?

— Я не збираюся, мілорде, провести всю зиму засипана снігом у Ґленкірку. Після Різдва або й раніше, якщо вдасться, ми повернемося до міста на зиму.

Граф здивувався. Отже, вона розраховує приїжджати до міста щозими? Він усміхнувся сам до себе. Скільки ж із нею клопоту! Найкраще весь час наповнювати їй черевце своїми дітьми. Зі зграєю малечі