С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

Груди розривав пекучий біль. В такі хвилини вічно в голову лізе якась філософська дурня. Того дня під тупіт ніг і холодні каплі кислотного дощу мені вперше захотілось померти. Будь-яким способом, тільки швидко. Внутрішній голос шептав, що небуття подарує той довгоочікуваний спокій і миттєве рішення усіх проблем. Кому таке життя потрібне? Я злякалась цих темних думок, але свідомість тягнулась до них.

Ноги все-таки промокли, благо, на останньому кілометрі. Здавалося, як тільки перестану рухатись, жодного кроку не пройду.  Решта групи, певно, вже вечеряла, коли мій комунікатор зафіксував закінчення дистанції. Фінішувати останньою стало гарною традицією. Таран вносив дані в систему, не забувши прокоментувати:

—  Поразки сприймаються легше, Магді, якщо не ставити собі високих планок. Лети назад в клініку і не ганьбись вже.

Мені завжди незручно під цим важким поглядом. У його всесвіті я, певно, винна, що просто дихаю.

— Це… не Ваша… справа, — на колючу репліку кортіло відповісти щось кмітливе. Щоб він замовк і забув про моє існування до кінця випробного терміну. Але на думку не спадала жодна каверза, що могла б зачепити бездушного наставника.

— Моя, поки я тут. Думаєш, мені нічим зайнятись, поки ти робиш вигляд, що тренуєшся?

Хапаючи ротом холодне повітря, я з прикрістю зрозуміла, що залишати полігон Таран не збирається. Контролюватиме ще й штрафне коло? Матір Природа, коли той Гаел повернеться?

Не знаю, який результат того дня внесено в систему, але мого фінішу Таран не дочекався. Того вечора я вперше за весь відбір розплакалась.

***

Шайла

Орен кивнула на шкіряний диван, запропонувала напої і дочекатись закінчення заняття. Новачки нагадували дрібних няфок: багато галасу і мало користі. Уявляю, як почуваються ЗОХІ, які на відновленні.

— Як ти їх витримуєш весь день? — жартома спитала я.

— Ой, не кажи. Ще й Головний зі своїми дорученнями. Була ж на нараді минулого тижня?

— Таке не пропустиш.

Зазвичай, Головний не надто цікавився першими стадіями випробного терміну, але, можливо, я просто не помічала, бо трималася осторонь цих конкурсів. На одній з нарад його голову відвідала «прекрасна» ідея оцінки проміжних результатів за два тижні до зрізу. Що він там намагався знайти, ніхто не розумів, але був явно невдоволеним тим, що йому принесли, бо роздав купу доручень. Менталісти повинні провести психологічне тестування кандидатів, медики – поглиблене обстеження їх стану здоров’я, а бійцям, точніше наставникам з фізичної підготовки, доручено переглянути (що означало посилити) існуючу програму тренувань.

Можливо, чутки правдиві, і очільник ЗОХІ теж долучився до тоталізатора?

— Ще трохи і я буду вважати, що новобранців залучать до воєнних дій чи масової зачистки схованок повстанців, — Орен відкинулась на спинку крісла, масажуючи скроні.

— Економія грошового забезпечення. Чим швидше закінчимо з відбором, тим швидше, заповняться групи для польотів. Зізнайся, вже визначилась з новим підлеглим? Може, отой двометровий красунчик?

Орен розсміялась, але про своїх фаворитів промовчала, натомість, поцікавилась, чи робила я ставку на когось з медиків.

— Знаєш, покині ні, але думаю на Магді поставити. Темна конячка, ­—  креідінка нагадувала концентрат енергії. Не скажеш, що вона вчора ридала на полігоні.

— Не. Фізичні показники – одні з найгірших. Теоретична підготовка досить непогана, практика відточена, але на виїзній операції від такої жодної користі. Її виліт – питання найближчого місяця-двох.

***

Спостерігати за Магді нудно. Я сподівалась, що медичне обстеження виявить якісь проблеми, що не дозволять їй продовжити участь у відборі. Але, зі слів Орен, ця дівчина здорова, наче їздова няфка. З іншими новобранцями, креідінка майже не спілкувалась, хіба з Коннахт трохи. в цілому її контакти обмежувались штатними медиками, наставниками з профільних напрямків та інколи командою Двадцять Восьмого. Командир корабля, на диво, досить непогано відгукувався про дівчину, а пілот Шакс Муровські проявляв до креідінки, як висловився хтось з колег, братську турботу. У мене лишались питання щодо рівня братської турботи, але жодних компрометуючих відомостей камери не зафіксували. До того ж Магді, виявилась, на диво мовчазною, чим підігрівала у заступника, та й не лише в нього, цікавість до характеру їх стосунків.

Те, що більшість ЗОХІ вважали забаганкою Головного, на практиці врятувало життя однієї з менталісток. У жінки діагностували рідкісне захворювання головного мозку, яке на ранніх стадіях піддається лікуванню. Ще у кількох бійців виявили проблеми з суглобами та спиною, які Орен пов’язувала зі значними навантаженнями, та не рекомендувала їм продовжувати участь у відборі. Дехто до поради дослухався. Відмінне фізичне здоров’я команди – запорука її виживання у критичній ситуації.

У крові кількох новобранців виявили залишки пурпуру – рідкісного непотребу, який десь двадцять років тому років тому прогресивні менталісти використовували для розгальмовування психіки. У тому злощасному списку опинився і «темношкірий красунчик», який, судячи з кислого обличчя Орен, був її улюбленцем.

Для обговорення результатів медичного обстеження зібрали цілу нараду. Жаль, без фуршету.