С Осте - Дорослішання Мрійниці, С Осте

Після такої доповіді скринінг і напрацювання по програмі фізичних навантажень нікого не цікавили. Головний смикав краватку, бризгав слиною, морально знищував СВБ і Орен, у яких перед носом торгують пурпуром. Таран, який цього разу віддувався за свого керівника, стримувався, але на обличчі періодично проскасувала фраза «як ти мене дістав». Нямадані на нараду спізнився, і таке враження, що до її закінчення не зміг розібратись, що відбувається.

Наркотики погано сумісні з рівнем навантажень ЗОХІ. Вжити пурпур непомітно теж не вийде, тому він і пурпур, але Головного таке мало цікаво. Для певності в усіх новобранців відібрали повторні зразки. На тестування відправили і працюючих ЗОХІ. На тому й розійшлися.

***

— Шайло, ну ти хіба не бачиш, я зайнятий? — Таран загарчав, не піднімаючи голови. Настрій у колеги був, м’яко кажучи, поганий. Воно й не дивно, минулого тижня довелось попрощатись з вісьмома новачками, п’ять з яких бійці. Основна причина – результати медичного обстеження. З таким стартом через чотири місяці не залишитися нікого.

— Ти? Не сміши мене? Той стіл пилом вкритий, як і планшет.

— Не туди! — крикнув Таран, побачивши, мою відчайдушну спробу скористатись запиленим стільцем. — Краще на диван.

Знявши захисний чохол, я розляглась на м’якому дивані, розглядаючи тріщини на стелі. Зручна штука, треба собі в кабінет такий перенести, тут все вірно пилом припадає. Чи може попросити Головного, щоб виділив трохи грошей на незамінну річ для ефективного скринінгу? 

За кілька хвилини цілковитого мовчання Таран не витримав:

— Ти помовчати сюли прийшла? — і м’якше додав. — Справді ніколи. Після наради Головний проводив «додаткові консультації».

О! Роздавати завдання керівництво любить.

— Та хотіла тебе розпитати, що думаєш про Шакса? — я почала здалеку.

— Хто це? — Таран не відривав погляду анкет новобранців на головному екрані. Вдає він бурну діяльність, чи йому нарізали нових завдань на «консультації», не зрозуміло.

— Не треба ото цього, — потягнулась аж кістки хруснули. — Не повірю, що ти пілота з Двадцять Восьмого не знаєш.

— Муровскі? То так і кажи. Бо я без поняття як його по-імені. Перетинались кілька разів. Пілот не поганий, боєць такий собі,  — Таран поворушив пальцями, ніби з цього жесту стане все зрозуміло. — Ну що?

— Як можна не знати імені головної зірки ЗОХІ? Ти агітаційну кампанію проспав?

Колега піднявся з місця з наміром виставити мене за двері. Певно, вирішив, що я розважаюсь, випробовуючи його терпіння. Але, коли почув, що мене цікавлять інтрижки, приховані інтереси і тому подібне, тяжко зітхнув і сів.

— Без поняття, Хад таке має краще знати. Якщо ти за плітками, то я про них дізнаюсь  в основному від вас з Гаелом.

Ми сьогодні в ударі, значить? Він спеціально робить вигляд, що не знає, про що йде мова? Навіть Орен, яка цілодобово стирчить в медвідсіку помітила, що у місцевої зірки нове захоплення.

— Я про те, що Муровські допомагає Магді з фізичною підготовкою. Ці двоє в тир разом ходять, по вечорах рукопашний відпрацьовують. І не тільки. Бачив, які в неї черевики? Мало хто з наших може дозволити собі взуття від Зефіра Лова – там черга на місяці та й ціна немаленька. Ти її колишній наставник, от я й подумала…

Чоловік в секунді підійшов впритул, мені довелось сісти.

— …може, ти щось знаєш, — голос плавно перейшов у шепіт.

Мозкова активність алійців у півтора-два рази вища за показники досвідченого менталіста, що вже говорити про звичайних людей. Окремі науковці стверджують, що ця раса – новий етап еволюції, але результати досліджень останніх років вказують на результат паралельного антропогенезу через природній ареал та здатність ДНК до контрольованих змін, а по простому, наявність бойової форми.

У побуті  без спеціальних знань алійця не відрізнити від людини, хіба що ріст вище середнього. Для ЗОХІ кожен алієць – незамінний боєць, але з контролем їх бойової форми часто виникають проблеми. Моє знайомство з Тараном розпочалось саме з цього.

Під ногами валяється фото. Засмагла й усміхнена сім’я на фоні морських хвиль. Рука ледь встигла торкнутися тріснутої рамки, як сталеві лещата стиснули шию.

«Через сорок секунд ти помреш», — обличчя навпроти не допускало двозначних трактувань. Сонячні зайчики грались уламками розбитого дзеркала і, здавалось, тільки дражнили власника житла.

Мене відносять до тактильних – підгрупи менталістів, яким для встановлення контакту необхідно торкнутися пацієнта. Ідей, як достукатись до двометрового алійця і залишитись неушкодженою, поки що не було. А начальство попросить доповісти. По формі, з усіма процедурами і бланками. Як би не виглядав майбутній висновок, проблем не поменшає.

— Геть!

Люди надто слабкі по своїй природі. Мінімум зусиль – і на підлозі лежатиме бездиханне тіло. Ми обоє це добре знаємо.

— Дрей, дозволь допомогти… — вичавлюю з себе. У бойовій формі алійці рідко прислухаються до голосу розуму. Перед очима танцюють сніжинки. До Хаосу таку роботу.