Ярл Конг - Наречена мого брата, Ярл Конг

- Гей, Емі, - перед очима виникає якась перешкода, яка тут же хитається згори донизу й викликає в мені запаморочення, - ти взагалі тут?

Відводжу погляд в сторону, щоб не наробити халепи від цих різких рухів і усвідомлюю, що перешкодою була рука. А власниця цієї руки Ріта, яка намагається привернути мою увагу, а в цю секунду занепокоєно вдивляється мені у вічі.

- Що? - Не тільки Ріта дещо ошелешена, роззирнувшись навколо, помічаю, що й інші подруги занепокоєно споглядають на головну винуватицю сьогоднішньої урочистості. Тобто на мене.

- З тобою все гаразд? - При цьому по погляду дівчини розумію, що б я не відповіла, але вона мені не повірить. Чорт забирай, та що ж сталося такого, що вся моя компанія стала такою схвильованою?

- Так, звичайно, все супер, - видавлюю з себе посмішку, а після підхоплюю шматочок сирка з тарілки асорті й закидую собі в рота, хочу це зробити невимушено, начебто не розуміючи, чому виник такий переполох. Хоча той сирок ледве поперек горла не встає від допитливих поглядів дівчат.

- Так і не скажеш, що в тебе все супер. Я тобі промовляю тост, розпинаюся тут, а ти втупилася в одну точку й взагалі ні на що не зважаєш, - ображено вимовляє Ріта, яка певно там таку величезну й слізну промову виголошувала, що я зачепила її за живе, проігнорувавши зусилля подруги.

- Вибач, просто досі не можу повірити в те, що незабаром покину компанію вільних та незаміжніх й стану дружиною Артура на все життя, - хоча, чесно кажучи, я не думала ні про нареченого, ні про те, що я там когось і колись покину. Після розмови з Леркою у вбиральні цього клубу, у мене тільки й були думки стосовно того, хто міг мені відправити те дивне повідомлення. Я думала про тих дівчат, котрі стали жертвою у відносинах зі своїми другими половинками. Міркувала стосовно того, чи спеціально цю лікарню приховують від сторонніх очей, щоб ніхто не здогадався, які пацієнтки там лікуються.

- Ви сьогодні з Леркою обидві якісь дивні, - зауважила Настя, ще одна моя подруга, яка сьогодні була присутня на дівич-вечорі.

- Ти про що? Які дивні? Нормальні ми, це ви щось собі накручуєте, - стала в стійку Лера, а після підплигнула з диванчика, піднявши догори свій бокал, - Рітка, ти все сказала?

- Ну, так, - здивування все не покидало обличчя дівчини, вона скоса поглядала то на мене, то на Леру, певно шукаючи причини такого нашого настрою. А Настя мала рацію, що я, що Лерка знаходилися в ступорі. Моя подруга певно перебувала там ще з того часу, як дізналася інформацію з вуст охоронця тієї психіатричної лікарні, а я вже після того, як все почула з її вуст. Нас це не відпускало.

- Тоді давайте за нашу улюблену подругу й красуню наречену!

Всі підтримали слова Лерки й почало лунати цокання бокалів одне об одного, а після увага дівчат змісилася з мого заціпеніння й вони почали обговорювати між собою якусь косметику. І в будь-який інший день, при будь-якій іншій ситуації я б і сама залюбки вкинула свої вуха в цю розмову, але не зараз, не сьогодні.

- Я попудрити носика, скоро буду, - кинула я дівчатам, яким вже було не до мене, й рушила у вбиральню, щоб привести себе до тями.

Потрібно було хоча б зараз перелаштуватися та забути про ту лікарню і про тих дівчат. Варто провести цей вечір в гарному настрої й повеселитися по повній програмі. Хтозна-коли ще випаде така можливість. Невдовзі я стану дружиною Артура, не за горами у нас з чоловіком будуть дітлахи й тоді вже буде доволі таки тяжко знайти час задля подруг та розмов з ними. Не кажучи вже про те, щоб залипати в нічному клубі та трусити п'ятою точкою до світанку.

Тож варто віддатися емоціям, а вже завтра подумати на свіжу голову що і до чого. Все завтра, сьогодні - релакс. З таким налаштуванням я поверталася до своїх подруг, ось тільки до столика не встигаю дійти, оскільки в клубі почала лунати дивна музика. Дуже дивна. А вже через пару секунд я побачила Рітку, яка з вибалушеними очима мчала мені назустріч.

- Погнали звідси! - Дівчина схопила мене за руку й потягнула в протилежну сторону від нашого столика. На вихід.

- Що трапилося? - Я хоч і піддалася подрузі, швидким кроком потягнулася за нею, але цікавість взяла вверх і потребувала пояснення тут і зараз.

- Пожежа!

Ага, а ось і відповідь стосовно того, що це за дивна музика лунала. Напевно, це сповіщення про пожежу.

Неймовірний дівич-вечір, краще не придумаєш - саме так я розмірковувала, поки ми з Ріткою мчали на вихід з нічного клубу. Та коли ми вилетіли на вулицю, то я зрозуміла, що можна "краще придумати", що цей дівич-вечір може бути ще "неймовірнішим", оскільки крім пожежних машин, біля "БлекВайту" знаходилося достобіса поліціянтів. Штаб пожежників настільки скоротили, що вони вже самі не справляються, а залучають правоохоронців? Чи як тоді по іншому пояснити присутність тут гарантів безпеки?