Emily Young - Американська Історія Кохання , Emily Young

Chapter 22

Вільям 

Помічаю, що таксі вже привезло Сашу і хоча ми вже й бачились вранці, не можу собі у задоволенні ще раз її поцілувати, а може і не тільки. Чекаю ще кілька хвилин, а далі йду до її кабінету.  Відчиняю двері і спершу помічаю дівчину, яка щось читає, а далі, на столі бачу розкішний букет червоних троянд, не від мене, до речі. Саша повертає голову і здивовано посміхається, я в той же час хмурюсь, ще через кілька секунд двері відчиняються і до кабінету входить Джейсон.

- Вітаю, Алексо, бачу, ти отримала мій подарунок, сподіваюсь, приємно, - і підходить ближче, з усмішкою, яко. розводить всіх дівчат. 

- Дякую, Джейсон, це, - запинається - це доволі не очікувано. 

- Я хотів запропонувати… 

- Джейс, я тобі не заважаю? - звертаюсь до блондина, бо це вже переходить межу, - чи може ти забув, що написано у регламенті про стосунки між працівниками? 

- Містере Леджер, - сціплює зуби, - пробачте, не помітив вас. 

- О так, мене справді складно побачити. Ви вільні, і не змушуйте мене переглядати з вами контракт. - Джейсон хоче обуритися у відповідь, але обирає розумніше буде вийти з кабінету і залишити нас на самоті. 

- Я напишу, Алексо, - додає наостанок, пробуджуючи бажання зламати йому щелепу. - тільки-но двері зачиняються, я підходжу до Саші, і цілуюю її з усією пристрастю, підхоплюю на руки і саджу на стіл, в той час як букет троянд летить на підлогу, Саша відповідає на поцілунок так само жарко, обіймаючи мене за шию. 

- Запамʼятай, Саша, - відриваюсь від її солодких губ, - тільки я можу дарувати тобі квіти, тільки я можу тебе обіймати і тільки я можу дивитись на тебе закоханими поглядом, - стискаю її талію. 

- Ревнивий Вільям Леджер, - хитро усміхається, кошеня, - я й не думала, що ти такий однолюб. 

- Так, - хитаю головою, - тому більше жодних квітів від незнайомців, - киваю головою на букет. 

- Шкода, - зітхає дівчина, - гарний букет, - за що я смачно цілую її за шию, залишивши слід, натомість Саша обурюється, що їй треба тонального крему, аби ніхто не бачив цього неподобства. 

Повертаюсь до кабінету десь хвилин через тридцять, Саша в той час вже давно забула про нещасний букет, а я тим часом роблю замовлення на троянди до себе додому, і вже не можу дочекатися, аби відвести дівчину до своєї холостяцької берлоги. Тільки-но я відкриваю ноутбук, як у двері стукають і там з’являється білобриса голова. 

- Леджер, чорт тебе забирай, - сичить Джеймс, - це що було?

- Ти про що?

- Не вдавай дурня, у кабінеті нової. 

- Я тобі чітко дав зрозуміти, що стосунки на роботі це табу, - дратуюся. 

- Ого, а це знають твої секретарки, яких ти трахаєш? 

- Джеймс, тримай язика за зубами, і не змушуй мене повторювати двічі. Саша і ти точно не пара. 

- Це ти так вирішив? Не забагато на себе береш?

- Слухай, - піднімаюсь із стільця, - ще слово і я не подивлюсь, що ти мій кузен, вилетять спершу твої зуби, а потім і ти звідси. 

- Я зрозумів, - усміхається Джеймс. - Ти трахаєш її. - мовчу, бо якщо я заперечу, він продовжить мене тероризувати, якщо ж скажу, отримаю ображену Сашу, бо Джеймс не вміє тримати язика за зубами і точно рознесе плітки по офісу. - О, правильний Віллі, трахає свою сестричку, а по сумісництву і підлеглу. 

- Джеймс, закрий пику, попереджаю, - підходжу до нього, на що той відступає крок назад. 

- Все-все, нічого між вами немає, - з мирним наміром піднімає руки, але по очах засранця бачу, що він точно щось задумав. 

- Я тебе попередив, - шумно видихаю і повертаюсь на робоче місце. 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍