Emily Young - Американська Історія Кохання , Emily Young

Алекса

- З поверненням, доню, - мама поводиться підозріло, ні, улесливий тон це її, але щось змінилося після інциденту з Кейтлін. - Я так скучила!

- Привіт, мамо, я теж, - ділитись останніми новинами про стосунки не збираюсь, бо не впевнена чи жінка готова буде їх сприйняти. 

- Як з’їздили? 

- Добре, всі документи підписані, думаю все буде чудово. 

- Доню, - зітхає мама, - я не хочу ходити довкола, тільки скажу, що Вільям тобі не пара. - Я витріщаюсь на неї. 

- Тобто? 

- Ну, зрозумій, Вільям доволі специфічний хлопець, я вже тут близько року, а він на мене вовком дивиться, ну невже тобі буде приємно, коли твій хлопець не буде мене поважати?

- Агов, мамо, ти чого розійшлась? Нічого між нами не може бути. - Брешу. 

- Правильно, - хитає головою мама, - у нього є багато друзів, до речі, - зупиняю мамину проповідь, хитаючи головою. 

- Досить, мене не треба сватати мамо. 

- Ну я ж як краще хочу! - Продовжувати слухати мамині балачки не збираюсь, так само як і розповідати їй деталі поїздки, адже поки і сама не впевнена на що погодилась, швиденько розпаковую валізу і збираюсь на роботу. 

Прибувши до офісу, складається враження, що всі навколо вже знають, що трапилось у відрядженні, хоча я, ймовірно, себе накручую. Прямую до кабінету і, відчинивши двері, помічаю розкішний букет червоних троянд, подумки згадую Вільяма. Проте, поглянувши у прикріплену записку розумію, що це не від нього. І як написано законом Мерфі, до кабінету входить Леджер.