Emily Young - Американська Історія Кохання , Emily Young

Chapter 23

Вільям 

Розмова із Джеймсом мене доволі підкосила, бо з однієї сторони правила про стосунки залишалися лише формальністю, кожен спав один із одним, і всі це прекрасно знали, але іншим чином вберегти Сашу від усіх телепнів я не можу, звичайно, можна було б розказати, що ми пара, але поки дівчина категорично відмовляється. Хоча мені подобається таємно затискати її у кабінеті і бачити налякані очі, що хтось може зайти. Проте як надовго мене вистачить з подібними іграми я не знаю. 

Близько восьмої покидаю офіс, спускаючись на парковку, де мене вже має чекати моє кошеня. І вона чекає, у компанії з моїм, трясця, кузеном. Який стоїть занадто близько, постійно торкаючись то її руки, то плеча, а вона ніяк не реагує. Стискаю щелепи, щоб не заїхати кулаком по його фізіономії і прямую до свого автомобіля. Саша повертає голову і привітно посміхається, наче щойно не хихотіла над жартами придурка.  

- То може залишиш свій номер? - чую від Джеймса, який заглядає у її декольте. Чорт, та блузка була розстебнута чи вона це зробила для нього? - задумуюсь. 

- Мені треба йти, - тихо промовляє Саша, кидаючи благальний погляд на мене. Я мовчу, не дивлюсь на неї, тільки сканую поглядом Джеймса, роздумуючи куди йому удар нанести аби його мізки стали на місце. Дівчина розвертається і прямує до моєї машини. А придурок продовжує залипати на її ногах та бедрах, йому ще не вистачає слину пустити. 

Ми синхронно відчиняємо двері авто і сідаємо поруч. Я не спішу розпочинати розмову, бо розумію, що зараз зірвусь, і хоча розумію, що дівчина невинна, настрій швидко досягає відмітки нуль. Заводжу авто і виїжаю з парковки, Саша теж мовчить. 

- Поїдемо кудись повечеряти? - порушую тишу, - чи відразу до мене? 

- Як хочеш, - відповідає дівчина. 

- Ну можу тебе до Джеймса підкинути, якщо бажаєш, - не витримую. 

- Перепрошую? - повертає голову Саша. 

- Кажу, можу тебе до Джеймса підкинути, ти ж йому номер не дала, хлопчина бідний не знає, як підступитися, може спростиш йому завдання? - мене несе, розумію, що треба зупинитися, але в голові тільки моменти як він на неї дивився, а Саша сміялась із його жартів. 

- Леджер, у тебе все добре з головою? - розпаляється Саша. 

- Слухай, тобі сказав вранці, що ніяких залицяльників терпіти не буду, вечором я спостерігаю картину, як якийсь придурок дивиться тобі на груди, а ти заходишся від його жартів, це окей?

- Леджер, - перериває мене Саша.

- Я пішов на поступки, не хочеш ділитися стосунками - добре, але якого ти біса мене провокуєш? - б’ю долонею по рулі. 

- Ти придурок, - резюмує Саша, - ніби ти сам рвався поділитися стосунками. Якщо ти думаєш, що я маю закритись у домі і не спілкуватися з людьми тільки через тебе, то чорта з два. А також, ми ще не у тих стосунках, аби ти мені пред’являв за все. 

- Чудово, то тепер треба всім підряд демонструвати, що я готова візьми мене прямо тут! - Саша ще хоче щось сказати, але після останніх слів замовкає. - Боюсь уявити, що буде далі, якщо вже зараз ти так поводишся. 

- Зупини машину. 

- О так, класний репертуар, лише щось трохи не так, зразу тікаєш. 

- Зупини машину, бісів ти придурок! - Кричить Саша. Я зупиняюсь біля тротуару і дівчина, відчинивши двері авто виходить. А я за нею. 

- Сядь у машину, - гарчу. Але вона тільки відвертається і крокує у напрямку дому, хочу її зупинити, але не можу, тому сідаю у авто і їду геть, на щастя додому їй залишається кілька метрів. 

Приїжджаю додому, де бачу купу корзин із квітами, і злість накриває знову, я ж це для неї замовляв. В той же час тишу квартири розриває дзвінок. 

- Вільяме, - намагається перекричати музику Денні, - я тобі там скинув повідомлення, але ти як завжди не читаєш. Наші всі зібралися і чекають тебе. 

- Де чекають? - не можу второпати, а потім згадую, що ще тиждень тому Денні запрошував на вечірку, але через зеленооку відьму я забув. 

- Так, слухай, відмови не приймаються, відправити за тобою машину чи приїдеш сам?

Я погоджуюсь приїхати, адже пити не планую. Вже по дорозі до клубу усвідомлюю наскільки по тупому повівся з Сашею, набираю її номер, але дівчина скидає кожен раз, а потім взагалі вимикає телефон. Варто було б поїхати до неї, але її матір вдома, тому направляюсь до клубу, де всі вже веселі, хлопці запрошують мене доєднатися, і хоча я не горю бажанням, події сьогоднішнього дня змушують залити у себе віскі. А згодом помічаю, що Кейтлін теж тут, сидить із подружками, але фокусує всю увагу на мені. 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍