Неталі МакКензі - Леді для герцога, Неталі МакКензі

10

     Наступного дня, рівно о дев’ятій ранку, герцог Холстон під’їхав до Дорсет-хаус. На його подив леді Грейсон вже чекала на нього. На ній був ніжно зелений костюм для прогулянок і в тон капелюшок. Ранкове проміння блукало по її обличчю і Сара мило зморщувала носик. Зрештою вона трохи повернулась, щоб сонце не потрапляло їй в очі. І Крістофер помітив, що з-під капелюшка легкими хвилями спадає довге волосся. Дивлячись на нього герцог уявив, як звабливо могло виглядати це волосся, якби розсипалось на подушці його ліжка. Взявши себе в руки герцог стримано привітався. 

       - Леді Грейсон — вклонився герцог 

       - Ваша світлість — присіла у реверансі дівчина. - Джейн приєднається за хвилину. 

       - Хм. - посміхнувся герцог. - Сьогодні чудова погода для прогулянки, чи не так? - він намагався говорити якомога сухіше.  

      Після вчорашнього поцілунку він довго роздумував над тим, що сталося між ним та Сарою. Він відчував, що його тягне до неї, як ні до кого раніше. І це була не лише пристрасть. Такого раніше з ним не траплялося. Це було щось більше, ніж хіть. Він хотів володіти Сарою в усіх сенсах. Але це можливо буде лише у разі відмови від шлюбу з Джейн. Його мучили сумніви. Він мав визначитись, що для нього важливіше: не зовсім зрозумілий поклик почуттів чи спадок батька.

      Зрештою він вирішив, що на заміну Сари у нього знайдуться коханки. І дружина не стане завадою цьому. А от, якщо через тягу до Сари він не одружиться з Джейн, то втратить чималий статок. І тепер, після кількох годин роздумів, він твердо був переконаний, що іншого виходу як одружитись з Джейн у нього немає. Надто багато значили для нього його ж статки. Йому потрібно зосередитись на Джейн. Як би прикро це не було. А Сара... Сара буде милувати око і нічого більше. Максимум, що він може собі дозволити — легкий флірт. Для підтримки тонусу, так би мовити. А за кілька днів він повернеться до Лондону і зможе втамувати всі свої апетити. 

      Сьогодні вранці, перш ніж відправитись на прогулянку з леді, він був вже не таким певним щодо того, чи зможе спокійно бесідувати з Джейн. І от зараз, стоячи поряд з Сарою та відчуваючи як від неї йде квітковий аромат, він відчував солод її поцілунку. В цей момент йому стало прикро, що Сара — не Джейн. Якби вона була Джейн, то він міг би наплювати на всі умовності та поцілувати її тут і зараз. І не лише поцілувати. Серце в грудях почало битися швидше. Він стиснув кулаки так, що аж побіліли кісточки пальців. “Ідея лише любуватись Сарою не така вже й вдала” - промайнуло в його голові. Герцог Холстон підвів погляд до обличчя Сари і їхні погляди зустрілись. Герцогу здалось, що в її погляді було щось глибоке. Щось, про що вона мовчала. Він хотів відвести погляд, але ніяк не міг змусити себе зробити це. 

       - Саро... 

       - Доброго ранку, Ваша світлість! 

      ”Трясця!” Він навіть не почув коли відкрились двері та вийшла Джейн. Він все ще дивився на Сару. Ледь помітний кивок з її сторони й він повільно, до останнього не відриваючи погляду повернув голову до Джейн. Натягнувши ввічливу посмішку він галантно поклонився. 

        - Доброго ранку, леді Дорсет! Сьогодні прекрасна погода для прогулянок, чи не так? 

        - Ви, без сумніву, праві. Пробачте, що змусила Вас чекати. У мене сталася прикрість із капелюшком. 

 

     Сара опустила очі з-під повік спостерігаючи за герцогом. Зі сторони здавалось, що це спроба пофліртувати із герцогом. Але насправді Сара спостерігала за реакцією герцога. На його обличчі була натягнута ввічлива посмішка та металевий погляд. І все. Більш нічого. Жодних емоцій. Хоча ще хвилину тому, коли він гадав, що він наодинці з Джейн, його посмішку супроводжували дрібні зморшки навколо очей. Та й плечі були більш розслаблені, ніж зараз. Крім того, важко було не помітити, що повертаючись до неї герцог ледь відірвав погляд від Джейн. А його німе питання? Від проникливої Сари не заховався рух Джейн. І це не могло не радувати. Значить герцог таки звернув увагу на її подругу. А отже їхній план не такий вже й безглуздий.  На обличчі Сари з’явилася легка посмішка. Герцог розцінив цю посмішку як невинне вибачення за запізнення. Джейн же розпізнала в цій посмішці набагато більше. Вона розуміла, що подруга щось задумала. Але навіть не здогадувалася, що саме.

         - В такому разі ми можемо їхати? Не хотілося б дочекатися коли по парку буде не проштовхнутися. Та й Вам, Ваша світлість, гадаю буде краще, якщо Вас не зупинятимуть на кожному кроці, щоб представитись та засвідчити свою повагу. 

       - Ви праві, міс Грейсон. - герцог простяг руку Джейн. - Прошу! 

      Віддячуючи йому посмішкою Джейн сіла до відкритої карети поряд якої вони стояли. І поки вона розправляла сукню герцог подав руку Сарі та допоміг їй сісти поряд з подругою. Сам герцог сів навпроти леді. І лише зараз, помітивши легкий рум’янець на обличчі обох, зрозумів, ЩО він зробив. І судячи з того, як слуги відвели погляд, це помітили не лише леді. Розізлившись на самого себе герцог сердито подав знак кучеру і карета рушила.  

 

        - Як пройшла прогулянка, мілорд? - байдужим тоном запитав Бенс. Він спостерігаючи за тим, як сердитий герцог стягнувши з себе жакет кинув його на диван. Слідом полетіли краватка та жилетка. Бенс рідко бачив господаря в такому стані. І було цікаво, що чи, можливо, хто, є причиною такого стану.

        - Леді Дорсет запросила мене на вечерю. - відрізав герцог. 

        - Насмілюсь припустити, що прогулянка сподобалась Вашій нареченій.  

      Герцог відчував легку насмішку свого слуги. І будь перед ним хто інший - він би цього не серпів. Але Бенс був єдиним, хто міг вільно виражатись перед герцогом при цьому не боячись реакції господаря. Він сам дав йому на це права. До того, герцог інколи навіть запитував його думки. Бенс виявився надзвичайно проникливим та спостережливим. І це кілька разів допомагало Крістоферу.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍