Колектив авторів - Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України

8. Рішення сільських, селищних, міських, районних в містах рад, районних і обласних рад набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк набрання ними чинності (ст. 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» [112]).

9. Частина п'ята ст. 94 Конституції не допускає набрання законом чинності раніше дня його опублікування. Виходячи з цього ч. 2 ст. 5 ЦК встановлює, що акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі. Але такі акти мають зворотну дію в часі, якщо вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи. Це правило продовжує загальну тенденцію щодо зворотної дії законів, які пом'якшують відповідальність. Така тенденція характерна для зарубіжного, міжнародного і вітчизняного законодавства. В актах міжнародного права спочатку було сформульовано принцип про неприпустимість застосування за злочин більш суворого покарання, ніж те, що було встановлено законом, що діяв на момент скоєння злочину (ст. 11 Загальної декларації прав людини [6]; ст. 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [7]). Пізніше було сформульовано принцип зворотної дії в часі закону, що пом'якшує кримінальну відповідальність (ст. 15 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права [13]). Стаття 58 Конституції України [1] зробила наступний крок — встановила зворотну силу законів та інших нормативно-правових актів, що пом'якшують або скасовують не тільки кримінальну, а й будь-яку іншу юридичну відповідальність особи. Оскільки Конституційний Суд дійшов висновку, що ст. 58 Конституції поширюється тільки на фізичних осіб [236], ч. 2 ст. 5 ЦК, формулюючи правило про надання зворотної дії в часі актам цивільного законодавства, що пом'якшують або скасовують відповідальність, поширює це правило і на юридичних осіб.

10. Якщо акт цивільного законодавства, що регулював цивільні відносини, втратив чинність, новий акт з моменту набрання ним чинності визначає юридичні факти, що породжують цивільні права та обов'язки, а також зміст цих прав та обов'язків. Це загальне правило стосовно самого Цивільного кодексу 2003 року доповнюється спеціальним положенням п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу про те, що новий Цивільний кодекс застосовується до тих прав і обов'язків, що продовжують існувати після набрання ним чинності. Це обумовило застосування нового Цивільного та Господарського [42] кодексів зразу після 1 січня 2004 р., якщо до цього рішення у відповідній справі прийнято не було. Якщо ж судове рішення було прийнято до 1 січня 2004 р., тобто акт застосування норм цивільного права відбувся до цього дня, то апеляційна і касаційна інстанції повинні застосовувати ті нормативно-правові акти, які були чинними на день винесення рішення судом першої інстанції.

11. Ані ч. 3 ст. 5 ЦК, ані п. 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу не виключають дії спеціальних правил, які за певних умов не допускають застосування нових актів цивільного законодавства до зобов'язань, що виникли на підставі договорів, укладених до набрання чинності такими актами. Частина 3 ст. 10 Закону «Про оренду державного і комунального майна» [89] визнає умови договору оренди чинними на весь строк дії договору, навіть якщо після укладення договору законодавством були встановлені правила, що погіршують становище орендаря. Виходячи із розуміння поняття умов договору, що випливає із зазначеної статті, викладеним положенням Закону вирішувалось питання співвідношення умов (тексту) договору і актів законодавства, прийнятих після укладення договору. Умови договору в ч. 1 ст. 628 ЦК розуміються широко (не тільки як умови, викладені в договорі, а і як положення законодавства, що визначають зміст прав та обов'язків сторін). З урахуванням цього положення ч. 2 ст. 284 ГК («Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря») слід розуміти як можливість дії положень скасованого нормативно-правового акта до закінчення строку дії договору оренди і неможливість застосування (у відповідній частині) до зобов'язання, що ґрунтується на ньому, акта законодавства, що набув чинності після укладення договору оренди. Ті права, що виникли до моменту набрання чинності новим актом цивільного законодавства на підставі акта, що діяв та втратив чинність, підлягають захисту на загальних підставах. Щоправда, ст. 118 Закону «Про Державний бюджет України на 2005 рік» було передбачено обов'язковий перегляд орендної плати за державне і комунальне майно відповідно до її ринкового розміру.

12. Досить часто в законах зазначається те, що в зв'язку з їх прийняттям законодавчі та інші нормативно-правові акти, що були прийняті раніше, підлягають застосуванню лише в частині, що не суперечить новому закону. Це означає, зокрема, що спеціальні норми законів, що суперечать більш загальним положенням нового закону, також не підлягають застосуванню. За відсутності такого зазначення в новому законі, спеціальні правила прийнятих законів продовжують діяти. Цивільний кодекс не містить положення про неприпустимість застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів, які суперечать йому. Це, однак, не означає, що всі такі акти будуть застосовуватись. Переважному застосуванню буде підлягати Цивільний кодекс як законодавчий акт, прийнятий пізніше. Але ж спеціальні положення законів продовжують діяти. Вони підлягають переважному застосуванню перед положеннями Цивільного кодексу, що є більш загальними.

1. Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

2. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

3. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

4. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

1. Стаття 3 ЦК серед загальних засад цивільного законодавства визнає свободу договору. Але ж ця