Колектив авторів - Науково-практичний коментар до цивільного законодавства України

повинне бути в адекватній формі доступним, і громадяни повинні мати можливість, що відповідає обставинам, орієнтуватись в тому, які правові норми застосовуються до даного випадку... Норма не може вважатись «законом», якщо вона не сформульована з достатнім ступенем визначеності, яка надавала б громадянину змогу узгоджувати з нею свою поведінку. Він повинен мати можливість, користуючись при необхідності порадами, передбачати в розумній відповідно до обставин ступені наслідки, які може потягти за собою дана дія. Ці наслідки не обов'язково мають передбачатись з абсолютною визначеністю, досвід показує, що це неможливо. Більше того, хоч визначеність є вельми бажаною, вона може супроводжуватись деякою інертністю, тоді як право повинне бути здатним йти в ногу з обставинами, які змінюються. Відповідно, багато законів неодмінно користуються термінами, які в більшій чи меншій мірі розпливчаті: їх тлумачення і застосування — задача практики». Стаття 5. Дія актів цивільного законодавства у часі

1. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

2. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

3. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

1. Стаття, що коментується, встановлює загальні правила щодо дії актів цивільного законодавства у часі. Спеціальними відносно цих загальних правил, а тому такими, що підлягають переважному застосуванню, є правила пп. 4 — 10 Прикінцевих положень Цивільного кодексу.

2. Будь-який акт цивільного законодавства регулює ті відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Нормативні акти цивільного права набирають чинності в строки, встановлені законодавством. Як правило, не допускається введення нормативно-правових актів у дію без або до їх опублікування. Так, якщо закон, як зазначено в ньому, набирає чинності з дня опублікування, а опублікований він в газеті «Урядовий кур'єр» 13 серпня, то з цього дня він є чинним. Якщо правові відносини виникли 13 серпня або пізніше, на них поширюється дія цього закону.

3. Прийняті Верховною Радою закони підписуються Головою Верховної Ради і негайно направляються Президенту, який протягом 15 днів підписує закон і офіційно оприлюднює його. Відповідно до частини другої ст. 57 Конституції закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права та обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Але такий закон Верховна Рада не приймала. Не приймався закон і стосовно порядку оприлюднення законів. У цьому зв'язку свого часу визнавався чинним ст. 6.10.3 ч. 6.10 Регламенту Верховної Ради [248], який приписував Президії Верховної Ради публікувати закони державною і російською мовами у «Відомостях Верховної Ради України» протягом ЗО днів, а в газеті «Голос України» — протягом 5 днів. Проте Регламент — все ж не закон, а Президія Верховної Ради — це орган, не передбачений Конституцією. У цих умовах Президент, уповноважений ст. 94 Конституції офіційно оприлюднювати закони, видав Указ «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів і вступу їх в силу» [253], яким визнав офіційними друкованими виданнями стосовно оприлюднення нормативно-правових актів лише «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України», газети «Урядовий кур'єр», «Голос України» і «Офіційний вісник Президента України».

Закон набирає чинності через десять днів після його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування (частина п'ята ст. 94 Конституції [1]).

Днем оприлюднення повинен вважатися день, зазначений у газеті або в іншому періодичному друкованому засобі масової інформації як день їх виходу. Такий день зазначається на титульному аркуші «Офіційного вісника України» і «Відомостей Верховної Ради України», а також на перших шпальтах названих газет.

Якщо закон (це стосується й інших нормативно-правових актів) публікується в кількох офіційних друкованих виданнях, він вважається оприлюдненим з дня виходу першого з них (більш раннього).

4. Датою прийняття закону чи іншого рішення, прийнятого шляхом проведення референдуму, вважається день проведення референдуму. Такі закони і рішення вводяться в дію з дня їх опублікування, якщо у самому законі чи рішенні не визначено інший строк (ст. 44 Закону «Про всеукраїнський та місцевий референдуми» [51]).

5. Нормативно-правові акти (постанови і розпорядження) Кабінету Міністрів України, за загальним правилом, вводяться в дію з моменту їх прийняття, якщо в них не встановлено пізніший строк введення їх в дію. Щодо нормативно-правових актів Кабінету Міністрів, що визначають права та обов'язки громадян, встановлено, що вони набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях (ст. 5 Указу Президента «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів і набрання ними чинності»).

6. Нормативно-правові акти органів виконавчої влади, які зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян чи мають міжвідомчий характер, набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації в Міністерстві юстиції (в управліннях юстиції обласних, Київському і Севастопольському міських), якщо в них не встановлено більш пізній строк, але не раніше дня їх офіційного оприлюднення (частина третя ст. 57 Конституції України; ст. 1 — 3 Указу Президента «Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади» [250]). Це правило поширюється на акти міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, управлінь, відділів та інших служб обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та їх управлінь, відділів тощо.

7. Нормативні акти Національного банку (постанови Правління), що регулюють відносини з участю громадян, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції і набирають чинності відповідно до тих же правил, що й акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади (ст. 56 Закону «Про Національний банк України» [132]). Постанови Правління Національного банку, що регулюють відносини без участі фізичних осіб (стосуються тільки юридичних осіб), набирають чинності в строки, встановлені в таких постановах, але не раніше дня прийняття. Нормативні акти Національного банку України також не можуть мати