Ірен Кларк - Фатальне (не) везіння, Ірен Кларк
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— На дачу!
— Єво… — він розвернувся до мене, і його погляд був настільки пронизливий, що я навіть трошки пригальмувала зі своїм сарказмом.
— Або нас везеш ти, або ми їдемо самі.
—Ви не поїдете…
— А тобі не здається, що ти занадто часто вирішуєш за мене?
Його погляд впився в мої губи, а потім різко знову піднявся до очей.
— Тобі не здається, що хтось має це робити?
Я відчула, як мене кинуло в жар.
Я злилась.
Він мовчав, дивився на мене.
Я мовчала, бо не знала, що сказати.
У салоні стало так напружено, що, здається, зараз тут або щось вибухне, або…
Або…
Я відкинулася назад.
— Все, їдь уже.
Андрій видихнув, тріснув рукою по керму, але завів машину і таки натиснув на газ.
Якщо ми не вб’ємо один одного до кінця цього розслідування — це буде диво.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Фатальне (не) везіння, Ірен Кларк», після закриття браузера.
