Мері Роуч - Вояки

поряд з нашою. Сцена заповнюється учасниками — актори лежать на спинах, курсанти нахилилися над ними. Одна з постатей вирізняється бочкуватою формою торса. Це актор, одягнений у спеціальний костюм, костюм для різання (Cut Suit). Може, ви чули про «симулятори пацієнта», такі як манекен для тренувань у наданні першої допомоги Resusci Anne? Спецкостюм від «Стратегічних операцій» — це симулятор пацієнта, що надягають на людину. На актора натягують подібну до жилета імітацію грудної клітки з набором органів черевної порожнини, поверх — щось схоже на костюм для підводного плавання тілесного кольору, що моделює шкіру. Якщо проштрикнути, то потече кров. Це така сама система з помпи та трубок, що Сезар використовує для своєї кукси. (Шкіра «загоюється» за допомоги ремкомплекту, що постачається разом з костюмом.) Тобто ніби людина залізла всередину манекена й надала йому того, чого, попри всі дзвінки та свистки, у нього ніколи не буде, — людяності. Манекен «Сіммен» (SimMan) може імітувати кровотечу, сечовипускання, конвульсії, його язик може розпухати, а кишки — видавати звук та рухи перистальтики. Але він ніколи не зможе, як щойно це зробив Сезар, підняти голову, подивитися курсантові в очі й жалібно сказати: «Чоловіче, забери мене звідси, тут страшно!»

Сьогодні актор у спецкостюмі не кричить, бо його персонажеві прострелило груди й одна з легень відмовила. Він панічно і часто дихає, поки курсант (із бейджика на його формі ми дізнаємося, що це Бейкер) готується провести декомпресію за допомогою голки. Коли куля чи зламане ребро протикає легеню, повітря, що вдихає людина, заповнює порожнину, в якій розташована легеня. Повітря накопичується, і дуже скоро легеня не може розширюватися, тоді дихання перетворюється на боротьбу. Це має назву «пневмоторакс», від грецьких назв повітря та грудей, і це друга за частотою причина смерті на полі бою. Завдання Бейкера — за допомогою катетера з голкою випустити повітря та знизити тиск. Курсант пітніє. Окуляри зсунулися на кінчик носа. Він тримає голку поблизу акторової ключиці (а це зовсім не поміж ребер, це навіть не частина спецкостюма).

— Бейкере, дідько б тебе забрав! Ти що, серйозно?! — Ви ж знайомі з телевізійним кліше про інструктора з морської піхоти, що страшенно горлає? Так от, це не перебільшення. — То ж ключиця! Ще трохи, і ти його заколеш.

Урешті голка знаходить потрібне місце, пов’язку накладено й актора вантажать на ноші. Бейкер береться за руків’я спереду нош і піднімає їх, не попередивши курсанта з другого боку. Як наслідок, актор і спецкостюм вартістю 57 000 доларів падають на землю.

— Бейкере, що з тобою коїться?!

Насправді нічого. Просто його симпатична нервова система робить свою справу. Коли людина сприймає щось як загрозу, мигдалеподібна залоза запускає біохімічний процес, відомий як реакція «бий або біжи». Брюс Сіддл, консультант з цього питання та член ради директорів «Стратегічних операцій», надає перевагу терміну «реакція на стрес, пов’язаний із загрозою життю». Хай би як ви це називали, ось короткий та чіткий опис такого стану, люб’язно наданий Сіддлом: «Людина стає сильнішою, швидшою і дурнішою». Ця базова стратегія виживання виникла та закріпилася еволюцією в прадавні часи, коли загроза життю мала вигляд тварин-людожерів і кинута з надлюдською силою каменюка або надлюдська швидкість видирання на дерево давали шанс залишитись живим. Викид адреналіну викликає підвищення вмісту в крові кортизолу (гідрокортизону). Кортизол «вмикає» підвищену передачу в роботі легенів, щоб отримати більше кисню, серце прискорюється в два-три рази, щоб швидше його доставити. Водночас печінка викидає в кров глюкозу, що слугує паливом. Щоб усе це найшвидше потрапило до тих органів, які тіло вважає найважливішими на такий момент, судини рук і ніг розширюються, а судини органів з нижчим пріоритетом (як-от кишечник чи шкіра) звужуються. Кора лобних частин головного мозку, що потребує багато крові, також переводиться на економічний режим. Прощавайте, роздуми та аналіз. Побачимося пізніше, дрібномоторні навички. Для первісної людини все це не було важливе. Коли на вас мчить хижак, потреби в зважуванні можливих дій немає, а також немає часу. Однак зі зростанням складності та зменшенням розмірів медичного обладнання потреба в цьому виникла, і велика. Ще гірше те, що адреналін, який готує м’язи до надзусиль, також підсилює їхню нервову активність. Маємо тремор рук і здригання. А тепер іще додайте вібрацію та рух гелікоптера медичної евакуації, і зможете приблизно оцінити виклики, з якими стикаються військові медики.

Окрім надання допомоги пораненим санітар іще повинен відстрілюватись, якщо більше нікому. Як і будь-яка дія, що вимагає точності, влучність стрільби в умовах стресу значно знижується. Для середнього офіцера поліції, що складає кваліфікаційний іспит на стрільбищі, ймовірність влучити в ціль становить 85–92 відсотки, так мені сказав Сіддл, а в умовах реальної стрілянини — тільки 18.

У курсанта, що працює з Сезаром, виникли труднощі з накладанням турнікета. Як і Бейкер, він чудовий і незграбний приклад впливу викиду адреналіну. У дверному отворі з’являється голова інструктора:

— Ми тут що, трансплантацію органів виконуємо? Рухайся!

Якби все було насправді, Сезар би вже помер. У разі кровотечі з великої артерії серце (а також система імітації кровопостачання від «Стратегічних операцій», і це не просто збіг) менш ніж за дві хвилини виштовхує три літри крові. Це фатальна втрата. У тілі людини близько п’яти літрів крові, коли три з них витікають, настає фатальне порушення електролітичного балансу, залишкової кількості циркуляційного кисню недостатньо для підтримування життєдіяльності органів. Геморагічний шок («знекровлення», чи «стікання кров’ю») — основна причина загибелі в бойових умовах.

Сувора пропорція первинного опрацювання травм: що тяжчі ушкодження, то менше часу є в медиків, щоб стабілізувати пацієнта. А що менше часу та що тяжчі наслідки, то більший тиск на медиків — і вища ймовірність помилок. У 2009 році було вивчено 22 випадки впливу «кризових ситуацій зі стресовими наслідками» в операційній, які значно знизили ефективність роботи хірургів, — послабилися не тільки їхні технічні навички, а й здатність ухвалювати правильні рішення та ефективність комунікації. Фактори, зараховані у тому дослідженні до кризових ситуацій, — кровотечі, відмови обладнання, відволікання уваги, поспіх — у бою звичайні речі.

Курсант виносить Сезара з кімнати, той висить у нього на плечах, немов важкий норковий комір. Слідом іде Бейкер з ношами. Йому нелегко, бо пітніють долоні. Він зупиняється, щоб опустити ноші та витерти долоні об штани, — і знову не попереджає напарника.

— Бейкере, ти й далі так робитимеш? — Піт на долонях — іще один прояв реакції «бий або біжи», що мала б зробити хватку сильнішою, та забагато цієї реакції очевидно дає зворотний ефект. — Якщо ти маленька дівчинка, то надягай