Аніта Русанова - Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вже місяць як я працюю дизайнером. За цей час ми встигли зробити всі необхідні внутрішні роботи, залишилося лише дещо допрацювати і можна буде наповнювати кав’ярню усім необхідним.
Щодо мене та Роста, то ми почали зустрічатись, у нас все розвивається повільно, я сама на цьому наполягла, бо ж колись вже мала стрімкі невдалі стосунки, які закінчилися зрадою колишнього. Походи в кіно, ресторани, парки – все як у казці, звичайно без сварок не обходиться, але ми швидко миримось. Ось уже другий тиждень як Рост наполягає на тому аби я переїхала до нього, але я не хочу поспішати. Все буде, просто треба трохи почекати.
Вже завтра день народження Данила, наша сім’я піде туди у повному складі, тато навіть відмінив усі зустрічі на завтра, аби познайомитися із хлопцями своїх доньок. Рост натякнув що нас буде чекати якийсь сюрприз, але зізнаватися який, він не хотів.
Ми з Алісою сьогодні вирішили пройтися по крамницях, аби підібрати собі якісь легкі сукні, бо на вулиці вже справжнє літо, хоч за календарем останній місяць весни.
- Ну як тобі? – Я вийшла із примірочної у атласній сукні темно-зеленого кольору нижче колін, на тонких бретелях та з вирізом на лівій нозі до середини стегна.
- Ти шикарна! – Повільно вимовляє сестра, смакуючи кожною буквою цього слова.
- Правда?
- Ще й яка! Ця сукня ідеально тобі підходить! Ой, чекай. – Сказала сестра і миттю полетіла кудись, немов ошпарена. – Ось. Взуй їх. – Протягує мені Аліса шкіряні чорні босоніжки на зав’язках, на тоненькій шпильці.
- А тепер?
- А тепер це ще ідеальніше!!
- Чудово! Тепер твоя черга. Чекаю тебе тут. – Не переодягаючись пішла на диванчик і стала чекати Алісу.
Через деякий час, Аліса виходить у червоній атласній сукні до колін із вирізом на спині та в золотих босоніжках на невисокому підборі. Вона така гарна, що я і слів не можу зв’язати, я просто витріщаюсь на неї.
- Погано, так? – Сумно говорить сестра.
- Ні, ти що, ти така гарна, що я втратила дар мови! – Після моїх слів очі сестри аж засяяли.
- Чесно? – Не вірячи питає.
- Чесно. Йдемо на касу розраховуватися за сукні та підбори. – Сказала я прямуючи до примірочної.
Після покупок ми вирішили зателефонувати стилістові і запросити на завтра до нас додому, до батьків, аби він допоміг нам втрьох із зачісками та макіяжем.
Гарненько поївши в кафе торгового центру, ми поїхали додому відпочивати, бо зранку ми мали з речами поїхати до батьків, а звідти вже на свято до Данила.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Кохання з ароматом ванілі, Аніта Русанова», після закриття браузера.
