Єва Щер - Помста Кривднику , Єва Щер

Стою перед дівчиною, дивлюсь їй у вічі, і в голові лунає лише одне питання: що вона хоче мені сказати? Як саме вбила мою матір? Але інші думки також заполоняють розум. А якщо вона зовсім не та, за кого її видавав Каре? Вирішую вислухати її, перш ніж приймати рішення.

— Ну, розповідай, — кажу стриманим, майже холодним голосом.

Вона дивиться на мене кілька секунд, потім починає говорити:

— Я не кривдниця.

— І це все? Чому я маю тобі вірити? — цей діалог тільки почався, а я вже відчуваю, як всередині наростає роздратування.

— Насправді, це Каре кривдник. Він щось зробив з вашим переміщенням у часі. Ви повинні були опинитися біля мене, але замість цього потрапили до нього. Це я зустрічалася з вашим батьком і пообіцяла йому допомогти вам.

Шок. Усе, що я чую, шокує мене. А раптом це правда? Чому ми вірили Каре? Лише тому, що він так сказав? В голові крутяться тисячі думок, але я все одно не можу довіряти Ліорі. Кому я взагалі можу вірити? Мабуть, тільки собі.

— А як же твій батько? Він розповів нам про тебе! Ми навіть були у твоєму домі! — дістаю з рюкзака ведмедика і жбурляю його до її ніг. — Мене не так просто обманути.

Її очі розширюються, і я бачу, як у них з'являються сльози. Вони наповнюються сумом, але вона швидко приховує свої емоції, і її обличчя знову стає безпристрасним.

— Мій батько... Мій батько помер, коли мені було вісім років, — її крижаний голос ледве чутно тремтить.

— А звідки тоді це? — натягую голос, вказуючи на ведмедика.

— Не знаю, справді не знаю! Після смерті батька ми ще декілька років жили в нашому домі, але потім його забрали за борги.

— Але Ерік, він казав, що ти була з ведмедиком усе дитинство!

У голові панує хаос. Що взагалі відбувається?

— Ерік? Я не знаю, хто це. Мого батька звали Рантао. І у мене немає жодних родичів та знайомих з таким іменем. Ведмедика я лишила в домі, коли ми переїжджали.

І що мені тепер думати? Хто насправді стоїть за всім цим? Хто намагається або намагався мене обманути? Зараз у мене є всі підстави думати, що Каре справді кривдник.

— А чому ти нас не шукала? Якщо тобі можна вірити, то ти повинна була допомогти нам знищити Каре. Але якщо він нас забрав, ти б мала нас шукати, — питаю з недовірою.

— Я намагалася вас знайти, але ніхто нічого не знав. Я ніколи раніше вас не зустрічала, тому не знала, яка у вас енергія. А Каре... він наче вміє її приховувати.

Я не знаю, чому, але починаю довіряти Ліорі. Вона здається мені справжньою, на відміну від Каре. Це важко пояснити, але вона жива, вона відчуває!

— Якщо все так, то що нам робити? — це питання турбує мене більше за все. Хоча ні, є щось важливіше. — Почекай. Ти кажеш, що Каре кривдник. Тоді чому він одразу не вбив нас?

— Ти погано його знаєш. Він дуже любить гратися з людьми. І ще... у нас з ним був конфлікт. Скоріше за все, він хотів убити двох зайців одним пострілом. Ви б убили мене, а він би вас. І він вирішив робити це в такий спосіб.

Ось це так інформація. Яка ж ти дурна, Макі. Віриш Каре, поки він крутить тобою як хоче. Ще й про кохання наплів! Покруч!

— І що нам з цим робити? — питаю, відчуваючи страх за те, що буде далі. Що буде з моєю сестричкою? Якою б дурепою вона не була, я її дуже сильно люблю. Я пообіцяв батьку завжди її захищати.

— Вони прийдуть сюди. Вони шукатимуть тебе. А ми будемо чекати їх. Врятуємо твою сестричку і розберемося з Каре, — її голос, холодний, наче лезо, викликає мурашки по всьому тілу.

Коли я йшов сюди, мені не було страшно. А зараз я відчуваю себе котом, якого загнали в кут зграя собак. Сподіваюся, що з Макі все добре. Я без неї не зможу. А в голові з'являється неприємний густий спогад. Пам'ятаю, коли ми були малі, вона втратила свідомість. Батька не було вдома, і я на собі тягнув її до лікарні. Вона була недалеко, але тоді здавалося, що відстань становить щонайменше десять кілометрів. Я ридав і був готовий сам померти, аби тільки не вона. У лікарні їй допомогли, виявилося, що це сталося через стрес, але цей страх я не забуду ніколи. І зараз відчуваю приблизно те саме.