Ксю Бадб - Закохана В Диявола, Ксю Бадб

Слово, яким я можу описати історію Лізі – це пиздець. Дивлячись на цю тендітну дівчинку, я ніколи не думав, що їй довелося пережити стільки всякого лайна, і це не зламало її, а навпаки зробило такою, як вона зараз є. 
Не знаю поки що, як на це реагувати. І я точно не хочу її жаліти, бо, знаючи цю жінку, вона зверне шию навіть за спробу, але все ж таки ця історія змушує мене задуматися над власним минулим. 
Ця історія відкриває мені очі на речі, які я не хотів бачити. Дивлюся на жінку, яка зараз у моєму кабінеті, допиває вже другий стакан віскі і думаю, як же ж так доля з нами пожартувала, що привела її тоді в те казино. Хоча це був не жарт долі, ми це обоє розуміємо, так мало статися. Маємо що маємо, отже, потрібно діяти, знаючи обидві історії.

- Девіде, що ти скажеш на це все? - Вона говорить спокійно, в тоні не відчувається найменшого напруження.

- Я в ахуї. - Намагаюся посміхнутися, але посмішка виходить досить крива.
Жінка відкидається на спинку дивана та розтягується в посмішці.

- Що ж, я можу сказати про твою історію те саме. - Не стримує сміх, і ми обоє посміхаємося, дивлячись один на одного.

Звісно, це не та ситуація, яка повинна нас веселити, але знову ж таки, маємо що маємо.

- Лізі, і що ми тепер будемо робити? - Вона повертає на мене погляд, який перед цим опустила на стакан.

- Для початку ти відкинеш думку про те, що мені потрібно виїхати з країни. Як ти вже зрозумів, стріляю я досить непогано, тому зможу себе захистити. Тим паче твої охоронці постійно біля мене, і я сумніваюся, що мені щось загрожуватиме.

Мені ідея залишати її в країні не дуже подобається. Дивлячись на все, я все-таки хвилююся, тому що Шательє може бути досить несподіваним.
- Я подумаю над цим.

Вона закочує очі та встає з дивана, підходить до столу, стаючи навпроти мене.

- Пане Сореро, це не обговорюється. Я не поїду звідси. Щоб вивезти мене з країни, вам доведеться мене приспати, а краще вбити.

Тепер уже я тяжко видихаю і встаю зі свого стільця. Підходжу та обіймаю її ззаду, притискаючи до себе.

- Ну що ж, на рахунок вбити не впевнений, а на рахунок приспати – все може бути.

Моя рука ковзає вниз по її животу, а іншою я поступово підіймаю спідницю.

- У вас, як завжди, думки зайняті тільки одним.

Я на мить зупиняюся та шепчу їй на вухо. 
- Чому? Не одним, а багато чим. Але ти права, все пов'язане з тим, щоб трахнути тебе на цьому столі знову. 
Підіймаю її спідницю і розумію, що жінка без білизни.

- Що ж, бачу, ти готувалася. - Вона спирається руками на стіл та повертає голову через плече.

- Я просто поспішала, тому забула одягнути трусики.

Можливо, я б повірив, якби це був хтось інший. Але по тому, як загорілися її очі, розумію, що це все зроблено спеціально. Тому мої пальці миттєво ковзають до її клітора і жінка вигинається на зустріч мені.

- Що ж, я бачу, ти давно готова до того, що я тебе трахну на цьому столі.

Вона повністю волога і це мене максимально збуджує. Мій член кам'яніє і я розстібаю штани.

- Ну що, янголятко, як на рахунок того, щоб я трахнув тебе на цьому столі?

Вона вигинається мені на зустріч ще ближче, подаючись стегнами прямо на мій член, від чого тепер видихаю через стогін я.

- Прийму це як знак згоди.

Я повільно починаю насаджувати її на закам'янілий член, від чого жінка намагається вчепитися пальцями за дерев'яний стіл, але це їй погано вдається, тому зі столу летить все, що лежало під її руками.

- Припини робити мені тут безлад.

Я вхожу ще трішечки, і розумію, що вона намагається насадитися сама, але притримую її, не даючи зробити те, чого вона так хоче.

- Ні-ні, янголятко, ти не заслужила так швидко.

Чую, як вона видихає занадто незадоволено і, напевно, з купою лайки. Знову вхожу майже повністю і завмираю. По спині жінки пробігають, мурашки, коли я проводжу пальцями по її хребту. Потім я висовую свій член, залишаючи в ній лише головку, і різким поштовхом вхожу знову. Від такого несподіваного руху жінка закидає голову та закриває очі. Я роблю ще декілька подібних рухів, від чого її стогони зриваються на крик. Ну що ж, в мій кабінет ніхто не зайде, тому не думаю, що це буде проблемою. Я продовжую нарощувати темп, іншою рукою граючись її клітором. Відчуваю, як напруження в її тілі росте, і коли я починаю входити ще сильніше, жінка вибухає, падаючи на стіл, її коліна підкошуються, і вона взагалі втрачає координацію. Я встигаю вийняти і закінчити їй на спідницю. Ну що ж, мені здається, її я зіпсував. Я падаю на диван позаду неї, і ми декілька хвилин просто мовчимо. Вона лежачи на моєму столі, я сидячи на дивані з розстібнутими штанами. 
Коли жінка підводиться і намагається опустити спідницю, рукою вона проводить прямо по липкій плямі.

- Блядь, Девіде, ти серйозно? Як я повинна в цьому їхати? - посміхаюся та знизую плечима.

- Не знаю, це вийшло випадково, - вона дивиться на мене та підходить майже в притул.

- Ну що ж, тоді знімай сорочку. 
- Ви хочете продовження, пані Єлизавето?
- Ні, блядь, я її використаю замість спідниці. Хоча я можу піти так, якщо ти хочеш, щоб усі охоронці оцінили, як я виглядаю без спідниці.

Мої очі зразу темніють, і я просто уявляю, як інші чоловіки будуть на неї дивитися. Піднімаюся на ноги та притискаю її до себе, чіпляючись пальцями в її сідницю. 
- Навіть не думай, янголятко. Якщо ти не хочеш, щоб усі вони за одну мить стали сліпими. Зараз щось придумаємо.

Вона сідає на диван, знімає спідницю і викидає її у смітник. Я дзвоню секретарці, щоб вона швиденько знайшла якісь штани чи спідницю. Вона, не ставлячи зайвих питань, через кілька хвилин приносить мені спортивні штани. Удає, що взагалі не помічає Лізі, і швидко виходить з кабінету.

- Янголятко, підійдуть? - даю їй свої сірі штани. вона дивиться на них, потім на мене.

- Дуже стильно буду виглядати, але окей, це краще ніж нічого. - Натягує штани і я розумію, що вона в них просто топиться. Вони на дівчині висять, так що туди ще дві Лізі влізе. Але я намагаюся стримати посмішку. 
- Виглядаєш просто чарівно. - Підходжу і цілую її в ніс. 
- Наступного разу ти одягнеш мою спідницю, і я також буду розповідати, що ти виглядаєш просто чарівно. - Вона незадоволено фиркає і знову сідає на диван, складаючи руки на грудях. Сідаю поруч із нею, обіймаючи за плечі.