Вікторія Стужева - Лисиця для Альфи, Вікторія Стужева

- Алекса, перестань, - простонав чоловік.

- Ні, милий, це ти перестань, - ще один поцілунок, - йти не зрозуміло до кого, на такий довгий час.

- Ти мені будеш вказувати? - засміявся Альфа.

- Ні, це тільки попередження. - і знову поцілунок у шию. - Дай клятву, що ти належиш тільки мені, що жодна жінка у світі не посміє навіть поглянути на тебе.

- Впевнена? Чи не багато на себе береш? - з зухвалістю запитав Адам. Хах, він досі може говорити?

- Упевнена, - видихнула я, і зробила ще один рух стегнами. - Я хотіла зробити це в більш романтичній обстановці, але якщо на тебе накидається казна-хто, тоді я покажу, що ти належиш мені. - Домовила я, і вкусила його в шию. Альфа видав тихий стогін, і його руки перемістилися на мої сідниці.

- Клянуся, я тільки твій. - прошепотів чоловік, - я хочу тебе.

- Я теж, - і поклала руку на його гідність, через яку здавалося, що пряжка штанів не витримає і розтегнеться. - Але сьогодні ти поводився погано, тому на цьому все, - видихнула я, швидко поцілувавши його в губи, і втекла в спальню.

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно