Данило Борисович Яневський - Проект «Україна»: Архітектори, виконроби, робітники. Тексти, Данило Борисович Яневський

слова, яке більш технічно та правильно описує різницю, ніж це. У звичайному значенні слово «профан» означає людину, яка нерелігійно і без поваги ставиться до ритуалів; але у технічному значенні це означає людину, яка ігнорує священні ритуали. Термін створено з двох латинських слів pro та fanum і буквально означає «перед» або «поза храмом»; і тому це означає, що «профан» — це людина, яка не могла увійти до храму»….

Після посвячення неодноразово подумки повертався до спокою Печери Роздумів, відроджуючи в пам’яті всі ті свої відчуття, які переживав на порозі нового життя, знову осмислював ті ж питання Філософського Заповіту, знову подумки розмірковував над символами, в оточенні яких я провів останні хвилини свого життя в якості профана, який всією своєю душею прагне Світла…

Цей неоціненний сакральний досвід пронесу у своєму серці до останньої хвилини мого земного буття — з щирою вдячністю вам, мої дорогі Брати, за велику честь разом з вами бути втаємниченим у наше Королівське Мистецтво.

Символізм Трьох Великих Світочів Масонства

Біблія (Книга Священного Слова), Косинець та Циркуль є Великими Світочами Вільного Мулярства. В нашій країні Біблія завжди називається «Великим Світочем».

Біблія, Великий Світоч Масонства, відкрита на наших вівтарях. На ній розкладені два інші Великі Світочі — Косинець та Циркуль. Без цих трьох Світочів не може існувати ні одна масонська ложа, ні тим паче відкривати та проводити роботи.

Біблія на вівтарі — це дещо значно більше, ніж просто супутник та керівництво в нашому реміслі. Це один із найвеличніших символів франкмасонства. Біблія тут слугує символом всіх Святих Книг всіх вір. Це масонський метод встановлення найпростішої та найглибшої істини, яку масонство зробило так дивно і так нерозривно своєю: існує якась дорога, десь пролягає якась стежина, по якій люди «всіх вір та всіх народів» можуть щасливо йти та творити разом попри всі відмінності у своїх переконаннях. У глибині свого серця людина може молитися Господу або Ієгові, Аллаху або Будді, Магомету або Ісусу. В масонській ложі вона чує лише смиренні звернення до Великого Будівничого Всесвіту, знаходячи своє Божество під цим іменем.

Сотня стежин може вести вверх, звиваючись по схилах гори, але наверху всі вони зустрічаються. Масонство відкриває Великий Світоч на своєму вівтарі не як одну книгу однієї віри, але як всі книги всіх вір, книгу Повелінь Великого Будівничого, яку ми читаємо, на тій мові, в тій формі, в тому вигляді, в яких ми бажаємо. Вона стільки всеосяжна, скільки і символи, які лежать поверх неї.

Неможливо перерахувати в наших ритуалах всі посилання на Старий Завіт. Майже всі імена, що використовуються в ложі, взяті зі Священного Писання. У Великому Світочі міститься просте вчення про вселенськість братерства, любові до Бога, надії на безсмертя, які лежать в основі форми та змісту Масонства. Необхідно підкреслити, що вчення Масонства існують на всіх мовах, в усіх країнах, для будь-якої віри. Масонство — не в більшій ступені християнська організація, ніж іудейська чи магометанська, чи брахманська.

Використання сукупності священної Тори (Старого Завіту) та Євангелія (Нового Завіту) в якості Великого Світоча не повинно заплутати посвяченого настільки, щоби він визнав Масонство сектою, яким воно ніколи не було.

Це настільки добре розуміють члени Братства, що окреме пояснення зазвичай потрібне лише новачкам. Їм пояснюють, що Біблія в якості Великого Світоча Масонства вперше була згадана приблизно у 1760 р., а масонська Конституція (Конституція Андерсона) прийнята Материнською Великою Ложею при її створенні у 1717 р., а опублікована у 1723 р. Так, зокрема, читаємо: «Вільний Муляр зобов’язаний в силу даного ним зобов’язання вдовольняти вимоги морального закону; і якщо він вірно розуміє Царське Мистецтво, він ніколи не буде ані дурним атеїстом, ані невіруючим вільнодумцем».

Хоча в стародавні часи, коли Вільні Муляри в кожній країні були зобов’язані належати до релігії або цієї країни, або народу, до якого належали, в наш час вважається більш доцільним зобов’язувати їх підкорятися тільки тим релігійним нормам, з якими згідні всі люди, залишаючи при цьому їм право релігійного та конфесійного самовизначення. Масони мають бути хорошими, моральними людьми, доблесними та чесними, які б переконання вони не дотримувалися і до яких би суспільних та конфесійних груп не належали. Тим самим Масонство стає «центром об’єднання та засобом тієї дії, що примирює, істинної дружби людей, які в супротивному випадку виявилися би навіки розділеними прірвою». В цьому суть несектантської природи Масонства, яка — в Релігії, а не в окремій конфесії.

Одним з найбільш розповсюджених Масонських символів являється Косинець (прямий кут), який в містерії Вільних Мулярів прийшов з ветхозавітної легенди про будівництво Храму Соломона та вбивство майстра Хірама. Він символізує прямодушність, справедливість та моральність, так як Вільний Муляр повинен «розташовувати вчинки відповідно межі та куту совісті».

Жоден із Масонських символів не володіє таким вселенським значенням, як Косинець. Цей символ відомий всьому світу, це найперший інструмент муляра і найважливіше знаряддя його праці. Кожен школяр знає, що кут в 90 градусів називається прямим. Це здається таким простим, що в житті мало хто (навіть вільні муляри) коли-небудь замислювалися над тим, чому саме він так називається. Прямий кут — це не просто «прямий» кут, це також «правильний» кут, єдиний гідний для вкладання каменів у рівну стіну собору. Будь-який інший кут в такій справі не буде правильним.

Власне, символізм Косинця гранично простий та зрозумілий. Муляри завжди користувалися ним для вивірення точності обробки каменю. Якщо кути відшліфованого каменю відповідали куту Косинця, камінь підходив для кладки.

Однак за п’ять століть до початку християнської ери — лише один із випадків використання Косинця для пояснення моральних приписів… Це — твір китайського вченого «Велике вчення». У ньому знаходимо протилежність «Золотому правилу» — узагальнення того, що людина НЕ повинна робити по відношенню до інших, якщо вона не бажає, щоби те ж саме зробили з нею самою. Китайський мудрець підсумовує: «Ось це я називаю — жити та діяти згідно Косинця».

Той, кого посвячують, декілька разів обходить Ложу, роблячи повороти під прямим кутом. На вівтарі лежить Косинець