Лаванда Різ - Врятуй мене, Лаванда Різ

Глава 10

Однією з поганих звичок Кевіна було - ніколи не попереджати про свій прихід. Йому подобалося з’являтися  раптово.

Кетлін думала, що хоч сьогодні зможе виспатися, але її розбудив знайомий голос. Ні не мами, та теж перестала попереджати її, що у них гості, вона просто пускала Кевіна і все.

- А що це, десята, а ти валяєшся? Я і не знав, що ти така соня!

- Кевіне, перефразовуючи Ештона, який в таких випадках каже «що ти куриш?», я запитаю , що ти приймаєш? Який-небудь енергетичний стимулятор? Що ти тут робиш так рано ?! Адже ми домовлялися на вечір.

- До вечора ще так далеко. Вилазь з-під ковдри! - Кевін різко зірвав з неї ковдру, дивлячись на неї з грайливою посмішкою, яка незабаром перетворилася на застиглу маску . - Замість піжами, ти спиш в чоловічій сорочці? - здивовано запитав він , холодіючим тоном.

- Що тут такого? - він встиг помітити, як нервово вона здригнулася. - Я в ванну.

Коли вона повернулася в свою кімнату, то Кевін вже стояв, тримаючи в руках загальний знімок, який до цього стояв в кімнаті її батьків. На ньому була зображена вся команда «нічних тигрів».

- Що це за хлопець? Ось цей рудий? - як би між іншим тицьнув він у фото пальцем, але по його голосу, Кетлін вже зрозуміла, що Кевін злиться.

- Це Джей, він живий, ... пощастило, грає в складі іншої команди , - відповіла вона, намагаючись виглядати якомога спокійніше.

- А цей?

- Це Ніл, ... мій старший брат, - видихнула Кетлін вже не в змозі відвести очей від знімка.

- А цей хлопець поруч з ним, хто це? - наполегливо домагався Кевін, не звертаючи уваги , що завдає їй болю. Чи то він знав, чи то здогадався сам, на кого саме він зараз вказав. Кетлін нічого не відповівши, вихопила фото, притиснувши його до своїх грудей.

- Ясно, значить, це і є ... Метью, - промовив він, не зводячи з неї очей, нервово граючи жовнами. - А сорочка на тобі, теж мабуть його?!

Від цього погляду Кетлін відсахнулася, але очей опустити не змогла.

- Займаєшся коханням зі мною, але спиш в його сорочці ?! Дивно! Просто цеглиною по голові! Чому так, Кетлін?! Чим ближче я до тебе, тим наполегливіше ти не хочеш його відпустити? Або ти просто тупо втішаєшся мною? Не мовчи, я хочу почути відповідь! Я маю право знати! - він кричав досить голосно. І не дивно, що на його обурений голос її батьки піднялися нагору, але він демонстративно грюкнув дверима прямо перед ними, знову озирнувшись до неї. - Скажи мені!

- Я ... злякалася, що ... починаю забувати його. На сорочці, ... його запах. Я ...

- Дуже добре! Скажи мені тоді , якого біса я тут роблю? !!

- Не кричи на мене! Тебе тут ніхто не тримає !!! - випалила вона, і пошкодувала, по тому, як звузилися його очі.

- Правда? ... Що ж. ... А це, ... знаєш, боляче , Кетлін, - і він розвернувся до дверей, щоб вийти.

- Ні!!! Кевіне, почекай! - Кетлін підлетіла до нього, притулившись всім тілом. - Будь ласка, зрозумій мене. Я не можу відмовитися від нього, я ... так його любила, - гаряче прошепотіла вона, ковтаючи сльози.

- Я постійно намагаюся тебе розуміти, Кетлін! Але і ти, хоч трохи постарайся поставити себе на моє місце! Це так пригнічує мене! Коли я пропоную тобі поїхати до океану - ти змінюєшся в обличчі. І я повинен розуміти, що з Метью і океаном у тебе теж багато чого пов'язано! Коли я хочу зіграти на гітарі - не можна, тому що на гітарі грав інший хлопець. В цей чортів баскетбол ти відмовляєшся зі мною грати з тієї ж причини! Я це терпів, але ... ця сорочка - вона мене доконала! Хто я для тебе? Чомусь же ти мене не відпускаєш!

- Ти мені дуже потрібен, Кевіне. Не йди. Я її сховаю, - прошепотіла вона, не піднімаючи обличчя.

- Ні, ти віддаси її мені. А ще я хочу побачити твої архівні відеозаписи, - категорично заявив він.

- Навіщо?

- А чого ти так злякалася? Хочу подивитися і розібратися, як мені терпіти все це далі. Хочу, нарешті, побачити яким же був ... Метью. Де вони?

- У батька.

Кевін повернувся швидко. Але Кетлін вже встигла переодягнутися. Сорочка Метта лежала на ліжку. Як зосередження її і його почуттів, з'явившись останнім подразником перед бурею. Роздягнувшись до пояса, він безцеремонно надів цю сорочку на себе, щоб навіки вигнати запах Метта і залишити свій. Мовчки вставив диск, немов не помічаючи страждання в її очах.

- Я не жорстокий, Кетлін. Я просто хочу, щоб ти перестала страждати.

- Я піду, допоможу мамі на кухні, поки ти тут ...

- Ні, посидь зі мною. Я хочу, щоб ми подивилися це разом. Зі мною ж тобі легше. Кетлін, я роблю це для тебе, для нас ... і можливо заради нашого майбутнього, якщо ти його бачиш.

Вона сіла на підлогу поруч з ним. Він взяв її за руку. На моментах її дитинства, де вона була з батьками, Різдво, де вона була з братами - Кевін особливо не затримувався, в деяких місцях навіть перемотував вперед. Але коли з'явився Метт, цій частини він приділив особливу увагу, не відпускаючи тремтячу долоню Кетлін. Він перемотував і дивився заново, як вона йде тримаючись за руки з Меттом берегом, як вони регочуть, як цілуються біля багаття, як Метт носить її на руках, як співає для неї, як вони всі разом дуріють, включаючи Ніла та  Теда. Кетлін дивилася, не в силах стримати сліз. Кевін, зчепивши зуби , сидів похмуріше хмари. Навіть коли екран погас, він продовжував сидіти не рухаючись. І лише через час вимовив тьмяним голосом:

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍