Людмила Черниш - Венді. Факультет світлих., Людмила Черниш

 - Цілком імовірно, що Ларіон застосував на тебе карту підпорядкування, - першою заговорила Вімла. - Нав'язав тобі потрібні йому думки і запустив ланцюжок подій. Адже він, як король факультету темних, може закликати деякі карти. Або ж пересилати свої, направляючи до потрібної людини. Я випадково почула про це, коли студентки з його факультету обмінювалися рожевими соплями про цього хлопця. Виявляється, майже кожна дівчина на цьому факультеті сохне за ним. Співчуваю тій, яка зацікавить його, - і тут же всі повернулися в мій бік.

 - Що? Чому ви так дивно дивитеся на мене? - я спочатку навіть не зрозуміла цього мовчазного натяку.

 - Мені здається, що король ворожого факультету зацікавлений у тобі. А от чому все так сталося, і на що він іще здатен піти, поки що лишається загадкою, - Сунра підвелася і підійшла до дверей, замикаючи їх.

 - Не кажіть дурниць, - тут же відмахнулася я і сіла на краю свого ліжка.

 - Це і справді якась нісенітниця, - погодилася зі мною Ріна і тут же додала. - На факультеті темних дуже багато красивих і забезпечених дівчат. А наша Венді взагалі з іншого світу, абсолютно нічого не має за душею, та й зовнішністю до багатьох не дотягує, - а ось такого я зовсім не очікувала.

 - Ну, спасибі, - видихнула я, і навіть трохи прикро стало.

 - Але ж я правду кажу. У тобі немає нічого, що б змогло його зацікавити, - не відступала вона.

 - За винятком особливої магії, що дозволяє використовувати карти двох факультетів, - уточнила Вімла. - І цілком імовірно, що ти зможеш активувати навіть карти цілителів. А такі вміння і здібності куди цінніші за золото, зовнішність та інші речі. Магія може створити багато чого, а ось таку магію ніхто не зможе створити.

 - Знаєте, сьогодні видався надто важкий день, тож я б вважала за краще відпочити, - піднялася й одразу ж попрямувала у ванну.

   Привела себе до ладу, переодяглася і повернулася в кімнату. Швидко залізла під ковдру і відвернулася до стіни. Я була дуже рада, що Ріна жива і здорова, що мій вчинок не позбавив її життя. Але й слухати весь цей абсурд зовсім не хотілося.

   Ось тільки коли реальність змазалася, а я опинилася в темному коридорі, стало не по собі. Найімовірніше, це сон, але я його цілком і повністю усвідомлювала, вперше у своєму житті. Десь попереду щось мерехтіло, а на кам'яних стінах не було ні вікон, ні смолоскипів, нічого.

   У якийсь момент переді мною сформувався темний чоловічий силует, а вже за секунду я побачила перед собою Ларіона. Він повільно підійшов до мене, взяв за підборіддя і злегка підняв моє обличчя, нахиляючись.

 - Якщо ти думаєш, що виграла, тоді глибоко помиляєшся. Я ніколи не випускаю з рук того, що належить мені. Я повернув життя твоїй подрузі, але також можу його й забрати. Сподіваюся, ти усвідомила силу моєї магії. І краще б тобі самій з'явитися до мене, інакше я почну знищувати ваш факультет по одному студенту, щодня, поки ти не підкоришся і не з'явишся сама. Адже все одно все буде, по-моєму, - а потім розчинився, ледь відчутно доторкнувшись до моїх губ. Я одразу прокинулася, було темно, я у себе в кімнаті і у своєму ліжку. Дівчата тихо спали, а я ніяк не могла заспокоїтися. Це був сон? Щось я сильно в цьому сумніваюся.