Аліса Воміель - Шепіт Срібної Ночі, Аліса Воміель

У королівстві, де магія була прокляттям, доля сплела воєдино шляхи двох абсолютно різних душ. Ліра жила звичайним життям, поки не відкрила таємницю, що перевернула її світ—магія ніколи не зникала, вона чекала пробудження. Доріан, спадкоємець престолу, знав: король не має права на почуття, лише на обов’язок. Він мусить зберегти крихкий мир, навіть якщо доведеться пожертвувати собою. Та одна зустріч змінює все. Ліра притягує його силою, якій немає пояснення, а в її очах—ключ до чогось забороненого. Коли магія повертається, загроза війни стає неминучою. Ліра мусить знайти свою справжню роль, а Доріан—обрати між короною та серцем. Їхня зустріч змінить хід історії… Але ким вони стануть одне для одного? Порятунком чи загибеллю?

Пролог: Пророцтво Срібної Ночі

Задовго до правління короля Алдаріка, ще до того, як королівство Аранет опинилося в кайданах тиші й тіні, магія текла вільно, немов ріка, по всій землі. Люди жили в гармонії зі стародавніми силами, що оточували їх, – непорушний зв’язок поєднував землю, небо й саме серце лісу. То було королівство, де повітря гуло чарами, а кожен камінь, здавалося, зберігав мудрість віків.

Давні чаклуни, хранителі цієї магії, вважалися захисниками королівства. Їхні закляття були вплетені в повсякденне життя, даючи силу тим, хто прагнув спрямувати сили природи на благо царства. То був час добробуту, час миру.

Але сила, як це завжди буває, почала розпадатися.

Все почалося зі Срібної Ночі — небесної події, що траплялася лише раз на тисячу років. Легенди розповідали про приховану силу, здатну або знищити, або змінити королівство, — силу, що чекала пробудження під час цього рідкісного з’єднання зірок. Чаклуни, на чолі з обдарованою й амбітною чарівницею на ім’я Елірія, вірили, що срібний місяць, який огортав ніч тими самими відтінками, був знаком — шансом торкнутися магії, давнішої за будь-яку відому світові. Вони прагнули підкорити цю силу, переконані, що вона піднесе королівство до небачених висот.

Та серце Елірії було затьмарене честолюбством. Її жага до контролю над цією силою змусила її переступити межі природної магії. Вона створила закляття — темне й небезпечне, — аби підкорити сили Срібної Ночі своїй волі. І цим викликала бурю руйнування.

Магія пронеслася королівством, немов буревій, розриваючи саму тканину реальності. Міста поглинала земля, ліси перетворювалися на попіл, а небо темніло від гніву розбурханої магії. Елірія, не здатна стримати сили, що пробудила, була знищена тією самою магією, яку прагнула підкорити: її тіло розсипалося на порох у вирі хаосу.

Королівство, колись таке яскраве, залишилося в руїнах.

Король, у відчаї прагнучи захистити свій народ, запровадив Велику Чистку. Чаклунство було оголошене поза законом, а тих, хто насмілювався ним займатися, безжально переслідували й знищували. Королівська династія склала присягу ніколи більше не дозволити магії повернутися, боячись повторення катастрофи, що зруйнувала світ. Історію тих днів стерли, магію забули, поховавши під тягарем імператорського указу.

Але пророцтво Срібного Місяця не померло. Воно жило, шепочучи крізь віки, чекаючи наступного носія магії — душу, чисту настільки, щоб опанувати цю силу, і водночас міцну, щоб протистояти її спокусі.

Минуло тисяча років. Королівство Аранет, нині край суворого порядку й приглушених шепотів про магію, не підозрювало про древні сили, що ворушилися в тіні. Історія Елірії зникла в міфах, а магія, що колись пульсувала в землі, залишилася лише слабким спогадом.

До сьогодні.

Срібна Ніч вже шепоче здалеку, пробуджуючи давнє. І разом із нею починають оживати відлуння забутого минулого.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍