Дмитро Терко - Маятник часу, Дмитро Терко

Лід зрушив

Алек не підвів. Не дарма він економив на кожній складовій проєкту окрім реклами. В газеті штату "Республіканська Арізона", на її інтернет-платформі “AZ Central”, у седонській газеті "Ред Рок Ньюс" з’явилося інтерв’ю Алека з  фотографією його і Олексія в лабораторії. В інтерв’ю змальовувалися унікальні якості покриттів з лібрезію,  його можливі напрямки застосування в космічних апаратах та для цілей багаторічних експедицій. На останок змальовувалася концепція пошуку планети Нібіру і це було проілюстровано цікавим колажем зображення її можливої траєкторії з погляду на трансформацію простору у часі.

Перший тиждень пройшов без новин, а на десятий день Алек отримав на електронну пошту пропозицію за підписом Тома Бріннера, директора з підготовки до польотів НАСА, взяти участь у доволі представницькій інтернет-конференції. Справа зрушила.

Планом конференції передбачалося вести обговорення у двох напрямках:

"Просторово-часові підходи як альтернативи виявлення невідомих планет" "Виробництво і застосування в космічних апаратах самоуправних "розумних" нанокомпонент.

Друзі уважно вчитувалися в надісланий текст.

— Перше, що треба виправити – це змінити послідовність обговорення. Другий пункт має бути першим. Бо після дискусії щодо "альтернатив", у всіх запаморочиться "дах" і вже ніхто не оцінить наш винахід. Отже, дивись, усе ж "виробництво і застосування" в цьому контексті звучить-то безальтернативно. Чорний "марлін" клюнув, заковтнув наживку, Олексію! — з упевненістю підсумовував Алек.

— Ти знаєш на кого ми чекаємо? Так я тебе здивую. Маю інформатор...а, вигукнув, ледь не обмовившись, "продюсер".

"Ось воно що. Ха-ха! Варто було мені одразу здогадатися – Ольга!" — промайнуло в Олексія. "Але ж  який крутій, Алечек-Аличоночок, мій! Я йому ще й ні духом ні звуком про Нібіру, а він вже як півроку Ольгу примічав! Геніально! У нас вихід на пресаташе НАСА!"

— Чекаю з нетерпінням, дорогий мій, видихнув Олексій.

Директорка LSP-програми запуску ракет – сама "Червона Роза"; Головний менеджер STM-координації передстартових випробувань – Марвел Кон; Командер OTC- передпольотних перевірок орбітального апарату – Ульріх Стобб; Директор FD-підготовки космічного апарату до запуску – Том Бріннер; Пресаташе НАСА - Ольга Саммерс.

– Чудово! А хто нам буде опонувати щодо невідомих планет? –продовжив цікавитися Олексій.

Заступник директора Аризонської "Кітт-Пік" – Гріг Грей; Головний астроном Каліфорнійської "Маунт-Вілсон" – Сміт Сом; Завідувач Алгонкінської радіообсерваторії в Онтаріо – сер Майкл Лейк; Головний астроном Національної обсерваторії "Сан-Педро-Мартір" в Нижній Каліфорнії – Лукас Міньйос.

– Це теж непогано. Добре, що серед них відсутні "чисті" астрофізики – нам не доведеться вислуховувати зустрічні лекції із теорії відносності, підсумував Олексій.

Облишивши загальну частину, друзі обговорили детальний план своїх виступів, після чого Алек надіслав директору Бріннеру відповідь із зустрічними пропозиціями. Через два дні все було узгоджено. До віртуального полювання на "чорного марліна" лишалося дев’ять днів інтенсивної розумової праці.

Потрібно було підготувати декілька презентацій, досконало проговорити можливі контраргументи, а також домовитись про тактику ведення дискусії під час прямого контакту. Алек стрімголов накидав Олексію перелік завдань із розподілом обов’язків.

Галині доручалося створити слайд-шоу про лабораторію, ілюструвати Олексієві розрахунки траєкторій, а також асистувати Віктору у виконанні його частини роботи.

  Головне завдання Віктора полягало в мікро-, а точніше — в нанозйомці поведінки "живого" покриття лібрезієм на титановій пластині під час її ерозії, спричиненої дією космічного пилу та сміття. Для відтворення цього в демонстраційному кліпі потрібно було залучити фахівців і обладнання ще двох суміжних лабораторій. І саме це місце плану було найвужчим.

 Олексій мав сумніви: чи зможе Віктор упоратися з такою задачею за такий стислий термін? Він вагався. З одного боку, простіше було б замовити постановчий комп’ютерний ролик. З іншого — він чудово розумів: матеріал має бути автентичним, бо попереду не шоу для публіки з поп-корном, а серйозний іспит.

 Тож він звернувся до Алека:

 — Алеку! Повідай мені трохи про Віктора. Звідки він? Як прибився до тебе?

 — Зоряний хлопчик. Аеліта в штанях! — усміхнувся Алек. — Пам’ятаєш, як нам було по дванадцять, і я все літо жив у вас? Так от, вже пізніше батько розповів мені його історію.

Тут Алек на мить замовк, злегка почервонів. Олексієві навіть стало ніяково. Після невеликої паузи оповідач зібрався і продовжив:

 — На батька він буквально звалився з неба під час полювання. Реально впав із височенної сосни. Добре, що приземлився на старий ялівник — той трохи пом’якшив удар. Батько каже, що малий був увесь пошкрябаний, а через три дні — як новенький. Уявляєш? Весь цей час вони провели в мисливській заїмці. Батьки, поки не з’ясували, хто він і звідки, відправили мене до вас. Я про все це тоді й не здогадувався. Лише перед смертю батько відкрив мені цю таємницю. Дав координати Віктора й попросив взяти його під крило. А ми, між іншим, усі троє — погодки.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍