Аврора Лав - Берегиня Серця Атлантиди, Аврора Лав

Кожне моє питання супроводжувалося потужним ударом по його обличчю. Чоловік спочатку був приголомшений, але під дією закляття не міг дати відсіч. Його губи спотворилися від болю, однак він змушений був відповідати.

— Нас… п’ятеро в барі… і ще семеро в місті… Три дні… ми тільки почали… Так… ми вже повеселилися з двома Стражами… сьогодні вранці…

Всередині мене все похололо від його слів. “Повеселилися…” Це слово дзвеніло в моїй голові, залишаючи гіркий присмак у роті. Скільки жертв на їхніх руках? Скільки життів уже обірвалося через їхні забавки?

Я стиснула кулаки, намагаючись приборкати лють, що наростала всередині, роздираючи мене зсередини. Ці вампіри не просто порушили кордони Ордо — вони зухвало знехтували усім, що було для мене святим. І тепер переді мною стоїть вибір: діяти обережно, слідуючи за планом, чи дозволити гніву взяти гору й покарати кожного з них.

Раптом я почула якийсь шум із зали. Поклавши праву руку на груди все ще зачарованого вампіра, я прошепотіла закляття.

— Flipendo.

В ту ж мить вампір обм’як і безвільно опустився на диван, втративши свідомість. Я обережно прочинила двері й прислухалась — у залі явно точилася боротьба. Миттєво кинувшись до виходу, я зібралася допомогти Ділану. Але щось раптом стримало мене, ніби невидима сила потягнула в інший бік. Не усвідомлюючи, що роблю, я повернулася до сусідніх дверей, що вели на задній двір.

Моє серце пропустило один удар, коли я доторкнулася до ручки дверей. Щось тут було… щось незрозуміле, але водночас знайоме.

Відчинивши двері, я завмерла, не вірячи власним очам.

— Ти?