Тіна Волф - Сім поцілунків до кохання, Тіна Волф

Усередині було затишно й тепло. Стіни з темного дерева, японські гравюри з морськими чудовиськами, приглушене світло. Кожен столик — за бамбуковою ширмою. У повітрі — апетитний аромат риби, соєвого соусу і чогось загадково-обнадійливого.

Офіціант у традиційному кімоно з усмішкою провів їх до столика біля вікна. Коли ж Андрій побачив меню, написане виключно ієрогліфами, його обличчя миттєво знітилося.

— Ну що, моя лінгвістична геніє, — звернувся він до Марії з надією, — на твою інтуїцію вся надія. Обери нам щось смачне. І бажано — не смертельно небезпечне.

— Добре, — хмикнула Марія, вивчаючи загадкові символи. — Ось це виглядає як щось запечене з овочами. Тут намальована щаслива креветка — певно, це хороший знак. А тобі, любителю екстриму, замовлю «сашимі з сюрпризом».

— «Сашимі з сюрпризом»? — недовірливо перепитав Андрій. — Це звучить, як останнє, що ти чуєш перед кулінарною катастрофою.

Замовлення з’явилося швидко. Марія отримала велику порцію запеченої риби з ароматними травами, овочами, що виглядали як мініатюрний японський сад на тарілці, та щасливу креветку — хрустку темпуру з ніжним м’ясом. А перед Андрієм поставили тарілку з тонкими скибками сирої риби, прикрашеними зеленими водоростями та пір’ям цибулі. Поруч — соєвий соус і васабі, що виглядало невинно, як маленька зелена кулька щастя. Але щастя було підступним.

— Ну що, мій «Сашимі з сюрпризом»? — підморгнула Марія.

Андрій обережно вмочив шматочок риби, торкнувся васабі й відправив до рота. Через секунду його очі розширилися, він закашлявся, і, схопившись за серветку, прохрипів:

— Ох… мій… Боже… Це не їжа. Це зелений дракон, який мені щойно влаштував вечірку у носоглотці! Сюрприз… однозначно… вдався.

Марія сміялася так, що мало не впустила свою креветку.

— Може, зап’єш це чимось? Тут подають зелений чай. Кажуть, він добре заспокоює внутрішніх драконів.

Вечеря минула у теплій, веселій атмосфері, з жартами і сміхом. Андрій, врешті-решт, визнав, що японська кухня — це не лише кулінарія, а й пригода. Марія ж, попиваючи чай і дивлячись на його змучене, але щасливе обличчя, подумала, що така вечеря — ідеальне завершення їхнього чарівного токійського дня.

Ілюстрації створені за допомогою ШІ