Естрела Асферіс - Несвідоме одруження, Естрела Асферіс

Але ось і Вірт, і Тес зупинилися біля якихось дверей, чекаючи на нас. Я відчинив двері, пропускаючи всередину наших перевертнів. Ті кинулися в приміщення, кілька хвилин ходили, все обнюхуючи, після чого підійшли до ще одних дверей. Я відчинив і ці двері, після чого вони проникли в невелику туалетну кімнату, яку також кілька хвилин оглядали й обнюхували.

Нарешті, вони вийшли до нас із Крамом, знову змінивши іпостась. Підійшовши до нас, Вірт сказав:

- Вона була тут кілька днів тому, безумовно не одна. Але з ким, визначити досить важко, минуло кілька днів, тут за цей час побувало безліч відвідувачів. Але я постарався запам'ятати всі ці запахи, якщо зустрінемо когось із їхніх володарів, я впізнаю і скажу.

Тес висловився коротко:

- Аналогічно.

Подумавши кілька секунд, я сказав:

- Добре, ви ще в змозі йти по сліду Бет? Чи потрібно відкласти її пошуки до завтра?

На що, майже гаркнувши на мене, Вірт із Тесом миттєво змінили іпостась і кинулися з кімнати.

Ми з Крамом пішли за ними, не забувши закрити відкриті двері. Ми мчали за перевертнями, де це необхідно, відкриваючи і закриваючи вхід у те чи інше приміщення, поки не дісталися до виходу з ресторану. Тут також потрібно було зробити прохід у захисті, інакше вона б спіймала нас вже на виході, про що я і повідомив хлопців.

За кілька хвилин ми все ж залишили будівлю ресторану, і перевертні, яких більше не стримували перешкоди у вигляді закритих приміщень, попрямували нічним містом у далечінь. Ми з Крамом, як не поспішали, не встигали за ними, і хоч моя інтуїція не просто перебувала в стані тривоги, а вже волала про небезпеку, хлопці вже були далеко. Усе, що нам залишалося, це спробувати встигнути врятувати їх, про що я і проінформував Крама.

В той же час я намагався зв'язатися з хлопцями через амулет зв'язку, щоб попередити їх про небезпеку. Але чи то амулет перестав діяти, що само по собі погано, чи то вони просто не звернули на мої спроби виклику увагу. Зрештою, після безуспішних спроб зв'язатися з ними, я вирішив, що потрібно вжити кардинальних заходів. Інтуїція магів не жарт, ти або прислухаєшся до неї, і є шанс вижити, або ні, і тоді ти труп.

Тож, порадившись із Крамом, ми вирішили, що потрібно десь знайти транспорт і поспішити друзям на допомогу. Пригадавши, де найближча стайня, ми кинулися до неї, і хоч це був невеличкий гак, але так все ж швидше, ніж на своїх двох бігти за хлопцями. Далеко бігти не довелося, буквально через три хвилини ми опинилися перед входом у стайню. Мені знову довелося робити прохід у захисті й відмикати двері, але цього разу це не зайняло стільки часу, пощастило, захист виявився зовсім слабеньким.

Після злому захисту, ми спрямували всередину до коней. Я знову ж таки скористався магією, цього разу, щоб заспокоїти наш майбутній транспорт, і розташувати до подальшої кооперації. Осідлавши коней, ми понеслися назовні у все ще наявний прохід у захисті.

Якийсь час ми мчали через спляче місто, звісно, на конях це було набагато швидше і простіше, але я все одно відчував, що ми спізнюємося. Ми дедалі ближче під'їжджали до хлопців, які застрягли в одному місці, недалеко від Академії, і я дедалі виразніше починав чути звуки не просто бійки, а сутички не на життя, а на смерть.

Я вже приготувався активувати атакуючі заклинання, які виходили в мене найкраще, як відчув, що щось не так. Ще при виїзді зі стайні я активував заклинання, що прискорюють рух і полегшують вагу, але тепер я відчував, що їх немає. Вони просто розчинилися. Спробувавши вимовити найпростіше заклинання, я отримав нульову реакцію. Ага, значить, тут магія діяти не буде, доведеться використовувати звичайну зброю під час бою. Про що я повідомив Крама:

- Магія не діє, використовуємо зброю.

Той кивнув, підтверджуючи, що почув, і витягнув із піхов з-за спини свою бойову сокиру. Я ж приготувався метати ножі та зірочки, бо серед усіх видів озброєння надавав перевагу саме метальній зброї.

Нарешті ми дісталися до місця сутички. Нам відкрилося справді неймовірне видовище, наших друзів оточили з усіх боків, намагаючись розділити. Зазвичай двоє дорослих натренованих перевертнів з легкістю справлялися і не з такою кількістю ворогів, але цього разу видно суперники трапилися не в приклад більш здібні. Наші друзі відбивалися як могли, використовуючи переваги звіриної іпостасі, як гострі кігті й зуби, так і швидкість. Щоправда, не можна було сказати, що останнє виявилося корисним, нападники були такі ж швидкі, як і перевертні. З чого можна було припустити, що нападники не належали до раси людей. Але мені поки не представлялося можливим з'ясувати, до якої ж раси вони належали, вони з ніг до голови були замотані в темний одяг. Та й у гарячці бою було якось не до цього, головне допомогти нашим друзям. Вони хоч і відбивалися досить активно, але мені було зрозуміло, що сили їхні закінчуються.

Тож поки я мчав на коні на допомогу Вірту з Тесом, встиг метнути всі зірочки, які в мене були, а також кілька ножів. Завдяки моїм діям кількох супротивників було виведено з ладу. За мною на коні слідував Крам, і хоч тримався в сідлі він не особливо вміло, але теж зробив свій внесок, розрубавши ще парочку ворогів.

Ми доїхали прямо до хлопців, відтісняючи ворогів, які залишилися живими, з одного зі боків, коли почувся сигнал тривоги. Звук йшов від воріт Академії, що розташовувалися в кінці вулиці. Вочевидь, там помітили нашу сутичку. У цій ситуації були і плюси, і мінуси. Серед плюсів те, що нападникам тепер точно не вдасться досягти мети. А до мінусів належить те, що про все сповістять ректора. І як він відреагує на другий заліт за два минулі дні, не беруся припустити навіть я.