Анастасія Тоцька - Хіморода, Анастасія Тоцька

Частина 11 — Довіритись відчуттям

Вранці Єремій зайшов у кімнату Агнеси, щоб розбудити її.

— Ти знов спиш у навушниках? У тебе рок на фоні, як ти спиш?

— Мені так легше заснути, я не чую зовнішнього світу, — каже дівчина ліниво прокидаючись.

— Давай поснідаємо і поговоримо.

За сніданком Єремій почав:

— Агнесо, думаю, це справді доля, ось пояснення тому, що тебе тягнуло до дому моєї бабусі, а мене до тієї відьми. Що думаєш?

— Я не можу зберігати зараз планку розсудливості, просто продовжуй.

— Давай переїдемо у Карпати? — із натхненням мовив Єремій.

Агнеса припинила їсти і застигла на місці.

— У Карпати?

— Так, на Закарпаття, жити у горах. Місце сили.

— Розсудливість до мене повернулася. У тебе все нормально з головою?

— Так. Інший варіант, поїдь хоча б ти. Я знаю, що я без грошей, тому і не прошусь у цю недешеву подорож в один кінець, але ти ж можеш поїхати!

— Добре, упустимо питання, як ти це все собі уявляєш, наступне: що ти збираєшся робити залишившись у Дніпрі. На секундочку без грошей.

— Ми нікуди не їдемо. Продовжуй шукати роботу і не видумуй. І так, твоє завдання — зобрази на папері вид з вікна. Цього разу не деталізуй, це інший випадок.

— Ти навіть слухати не будеш?

— На тобі рисунок і пошук роботи, а я у себе в кабінеті, — мовила дівчина і встала зі столу.

"Дідько".

Через кілька годин Єремій увійшов до Агнеси і спитав:

— Якщо ти поїдеш у Карпати просто відпочити?

— Чому у мене таке відчуття, що ти на мені досліди ставиш?

— Я...

— Не мороч мені голови.

— Але ж цього разу ми обидвоє віримо у це прокляття, чи не так?

— Щось воно звучить страшніше, ніж є насправді, я піду прогуляюсь, бо щось душно у хаті.

— Може це тому, що тут душніла живе?! — кричить Єремій вслід Агнесі, яка вже була біля вхідних дверей.

Дівчина вийшла на вулицю щоб прогулятись.

"Відстань від Дніпра до Карпат десь тисяча кілометрів. Переїхати туди тільки тому, що так сказала якась бабця — повне безглуздя! Але з іншого боку, вона, зовсім нас незнаючи, розказала такі речі, які вгадати шанси менше одного відсотка! І, напевне, я вірю у те, що все це відбувається через прокляття, але мені б не хотілося вірити, повинен же бути якийсь здоровий глузд?"

Агнеса довго думала над тим, що сталося, таким чином дійшла до якоїсь автобусної зупинки і присіла там перепочити...

— Привіт, — раптом сказала якась дівчина поряд.

Агнеса здивовано повернулася до неї:

— Ми знайомі?

— Ні, але, знаєте, іноді незнайомі люди діляться своїми проблемами, чи, можливо, будь-чим іншим...

— Чому саме незнайомцям?

— Вони більше не зустрінуться. Можна отримати пораду від людини, яку не знаєш. Чи можемо ми стати цими незнайомцями?

Агнеса поглянула вгору, над нею були багатоповерхові будинки і офіси, один на одному... а поряд купа людей.

— Так, якщо бажаєш...

— Знаєш, я зовсім скоро закінчу факультет філології. Я можу працювати у цій сфері, стати перекладачем, наприклад, і добре заробляти, але, розумієш, моє серце не лежить до цього...

— І чим би ти хотіла займатись?

— Я б хотіла бути вчителем англійської у звичайній школі. Розумію, що це професія без перспектив, у наші часи. Маленька заробітна плата, великий стрес. Але це справді моє, я не бачу себе перекладачем. Та батьки проти, ніхто із близьких мене не підтримує...

— Ти повинна зрозуміти чого хочеш.

— Що ти хочеш цим сказати? Що б ти обрала?

— Я б обрала бути перекладачем, але ж ти не я. Що для тебе важливіше, гроші чи займатись тим, що тобі подобається?

— Друге.

— Тоді ти сама і обрала. Ти зможеш змінити професію коли забажаєш, якщо щось піде не так.

— Справді... можливо у тебе є щось, чим би ти хотіла поділитись?

— Ні, не думаю.

— Це може бути будь-що, ми ж більше не зустрінемось, — сказала дівчина посміхнувшись.

— Будь-що...

— Так.

— Якби хтось... щож...

— Ну?

— Якби хтось сказав тобі, щоб ти переїхала жити у Карпати ти б погодилась?

— Навіть не знаю... У мене тут батьки, друзі, університет ще не закінчила. Я не хотіла б залишити тут все своє минуле життя.

— А якщо, наприклад, цього всього не було б?

— Думаю, я б переїхала, якщо б мені не було чого губити.

— А якщо б...

До зупинки під'їхав автобус.

— Пробач, мені вже пора! Це мій автобус! Дякую тобі і пробач, що покидаю тут одну!

Дівчина поїхала. Агнеса бачила її вперше і востаннє. Її образ залишався у пам'яті недовго, але її слова так гучно лунали в голові: "я б переїхала, якщо б мені не було чого губити". Щось дивне і незрозуміле.

Якщо поглянути з одного боку, то це повне безглуздя їхати на інший край України лиш через слова бабці, але з іншого боку, можна подивитись на це, як на відпочинок. Попереду ціле літо, можна скористатись нагодою і добре відпочити, так зазвичай роблять люди, це називається відпустка. Так, люди спочатку працюють, а потім відпочивають, і так протягом всього життя. Для нормальної роботи і для нормального самопочуття варто відпочивати.

Агнеса повернулася додому, де на неї стурбовано чекав Єремій.

— Агнесо, де ти була, я не міг додзвонитися! Цілу годину намагався, поки не зрозумів, що твій телефон вдома, ще й на беззвучному режимі! Будь-ласка, не роби так більше, а якщо б щось сталося? Чому ти так раптово пішла?!

— Єремію, пробач. Ми можемо поговорити?

Хлопець стих, розумів, що на нього чекає якась серйозна розмова. Мовчки кивнув головою в очікуванні.

— По-перше, мене цікавить, що це був за ранок? Раптово розбудив і раптово сказав збиратись у Карпати, якщо у двох словах. По-друге, бабця сказала, щоб ми туди переїхали жити, а ти зненацька запропонував відпочинок, чому?

— Знаєш, я...— раптово Єремій зніяковів, — я просто подумав, що хочу знайти більш зрозуміле пояснення тому, що коїться. Деякі речі мені здаються досить містичними, слова бабці теж. Переїхати до Карпат, так далеко... Чому саме туди? Вночі я не міг заснути, все думав над цим. Я зрозумів, що ти не погодишся на переїзд, правда ж? І, раптом, мені спало на думку, що туди можна приїхати на "розвідку", на деякий час, а після повернутися. Потім, мені стало ясно, що це називається відпочинок. Ти знала, що люди зазвичай беруть відпустки після довгої праці? Ти колись це робила? Якщо я не помиляюсь, то ні. Це просто відпочинок від усіх проблем і зміна середовища. Це добре впливає на життя!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍