Євгеній Шульженко - Тетаавва. Серце дракона, Євгеній Шульженко

​Почувши останні слова, її накрила паніка. Сльози потекли з очей, вона обійняла себе руками сильніше. «Будь ласка, не треба» - крізь плач, мовила. Вона благала, шукала погляду батька. «Я буду виконувати всі правила!» - додала, але це ніяк не вплинуло на звіриний погляд чоловіка.

​Він щось пробурчав на кшталт «Не хочеш по доброму, буде по іншому». Потім вхопив за жилет та зірвав його з дівчини, розриваючи. Вона закричала та кинулась в сторону. Та Батько наче блискавка, миттєво опинився поряд, задоволено вишкірився. Він жадав такої реакції.

​Схопив за сорочку обома руками та роздер її наче паперову серветку. Кіра впала на підлогу, закриваючи груди. Її плач розходився кімнатою та зникав, не лишаючи відлуння. Батько не чекав, він потягнув спідницю. Впавши на підлогу, вона вдарила його ногою в обличчя. Та це було схоже на удар в стіну. Лише забилась, відчувши різкий біль в стопі.

​Творець розлютився та вхопив дівчину за шию. Відвів руку та відкритою долонею вдарив по її обличчю. Світ одразу задзвенів, в очах почало темніти. Біль розійшовся по всьому тілу, не даючи їй зібратись та боротись далі. Руки опустились та впали на підлогу.

​Батько жорстко підняв Кіру, тримаючи за шию та кинув на ліжко. Він засміявся, огидно облизуючи губи. Саме в цей момент, вона побачила, що його шкіра знову стала зеленою. Він наче засвітився, а золоті жили надали йому особливого вигляду. Підійшов до ліжка, грубо потягнув за спідницю та зірвав її, кинувши на підлогу.

​- Ти будеш моєю, - загарчав наче звір та скинув свій халат, - борись за себе! Мені так навіть більше подобається.

​Збуджено заричав та нахилився над Кірою, гидко слинячи, почав цілувати її руки, живіт, груди. Вона вкотре спробувала його вдарити, розвернутись, втекти. Але кожного разу він хватав її кам’яними руками та кидав на місце. «Я хочу померти» - заридала дівчина, закриваючи руками обличчя, розуміючи, що нічого не зможе зробити.

​Батько несподівано зіскочив з ліжка, обійшов дівчину та схопив за волосся. Силою потягнув до подушок, організовуючи собі більш комфортні умови. Потім знову заскочив до Кіри та потягнувся бридкими холодними руками вниз живота.

​Крізь сльози, за руками, вона побачила, що очі Батька почали палати вогнем, звужуватись, наче він перетворювався на ящірку. Все його тіло почало покриватись грубою лускою. В якусь мить, коли він розтягнув її руки в сторони, аби поцілувати в губи, вона побачила як вогонь почав виходити з його рота.

​Закрила очі, стисла губи. Вона боролась і надалі, хоча розуміла, що лежить повністю голою. Її притискало створіння, з неймовірною силою. В неї не було ніякого порятунку.

​Аж раптом, ліжко затремтіло, наче почався землетрус. Чи цей огидний ящір ще щось вирішив зробити? Вона відкрила очі та побачила, що Батько мав переляканий вигляд. Він швидко розвернув голову до вікна та щось пробурчав.

​Далі все наче сповільнилось, як було в фільмах про катастрофу, які змушували дивитись кожен тиждень в славетному місті ТетаАвва.

​Стіна з вікном почала вібрувати. Почали розходитись тріщини. Несподівано лопнуло одне вікно, скло розлетілось на сотні та тисячі уламків. Вуха заклало та це було не найгірше. До будівлі щось наближалось, але сльози не давали змоги розгледіти. Швидко заморгала очима.

​Батько зіскочив з дівчини, шукаючи халат на підлозі. Але було занадто пізно. Швидкість повернулась в звичайний рух, та у відкритий отвір ввірвалось полум’я. Наче хтось взяв вогнемет та почав стріляти ним в розбите вікно. Раптово, все припинилось, але за декілька секунд, стіну розірвало на шматки. Піднявся неймовірний гуркіт, цегла почала падати на вулицю та залітати всередину. Каміння полетіло в шафи, на стіл, на крісло.

​Кіра потягнулась до обличчя, протерти очі. Одразу почула сильний шум, наче млин розриває повітря в непогоду. Або дуже великий птах. Відкривши очі, вона закричала, підтягнувши ноги до себе, закриваючи своє оголене тіло покривалом.

​На вулиці, прямісінько перед діркою в стіні, на неї дивився велетенський дракон, що висів в повітрі, повільно махаючи довгими потужними крилами. Його очі горіли гнівом, а з пащі виходило полум’я. Він заревів та кинувся вперед. ​

​