astrohameleon - Коханці Астрополіса. Крихітка для чемпіона., astrohameleon

- Звісно, - спокійно промовив Курт. – «Грубий» фініш бодай одного пілота – це запорука ймовірної дискваліфікації усієї команди. Коли я збираюся здійснити маневри, то завжди стараюся прорахувати усе: відстань, складність перешкоди, кількість суперників поряд та навіть позаду себе, а завдяки зовнішнім  сканерам – можливість обгінного маневру на віражі тих пілотів, які знаходяться попереду. Усе це зводить до мінімуму можливість аварії, через яку команда може втратити дорогоцінні бали. Якщо ж фініш був хоча б відносно «чистим» і всі вісім годин гонки відбулися без втрат та штрафів – це ще один крок до великого шістнадцятигодинного фіналу. Коли ж усі три по вісім* пройшли ідеально – це вже заявка пілота на перемогу. На жаль, на малому космічному треку не завжди усе вирішує лише швидкість, також велику роль відіграють розрахунок і вміння маневрувати.

- Тоді, чому ти потрапив у аварію, якщо так ретельно усе плануєш заздалегідь? – з уїдливою посмішкою на устах зухвало запитав Альсес, при цьому зв’язуючи своє довге та розкішне чорне волосся у хвіст.

- Це була прикра випадковість, якої я більше собі ніколи не дозволю. Також, це сталося не з моєї вини і, на щастя, завершилося тим, що я потрапив до лікарні, а уся команда «SPACE GEPARDES» - у довготривалу дискваліфікацію. Якщо Ви спостерігали за тією гонкою, то маєте знати, що та аварія відправила на той світ двадцять пілотів з різних команд, більшість з яких були дуже досвідченими та знаменитими.

- Ну, вони знали на що підписалися, - стенув плечима зухвалий пілот. – Гонок без жертв – не буває.

- Так, Альсесе, не буває… Але та дурість, яку утнув на треку Леон Вілліс немає ніякого пояснення, виправдання та прощення.

- То була не просто дурість, Джон, - раптом промовив Анрі Верньє. – Через цього кретина, тепер тіла усіх пілотів та їхній гоночний транспорт перед стартом будуть сканувати не лише на наявність сторонніх та небезпечних предметів, а й наркотичних речовин. На жаль, завдяки останнім, дехто з них почав вважати себе богом, ковтаючи кляті пігулки до та під час перегонів.

- Ви хочете сказати, що Леон Вілліс вживав речовину, яка здатна тимчасово підсилювати швидкість реакції? – запитав тренера один з пілотів, що стояли поряд.

_____________________________________________________________________________

три по вісім* - етап гонки, який складається з трьох змагальних днів. Щодня під час змагань на малому космічному треку пілоти-гонщики з різних команд використовують новий вид транспорту. Зазвичай, у перший день етапу вони змагаються на швидкісних гравітраках, а другого та третього дня – на космічних глайдерах та болідах. Останні - є найбільшими за розмірами та найшвидшими, а тому і найважчі у керуванні (фантастичне).

- Саме так, Райнхарт, - відповів той. – І, скоріш за все, хлопчина просто не розрахував дозу. Його дії під час тієї злощасної гонки були не лише не логічними, а просто жахливими. Якийсь час його кидало то вверх, то вниз, а закінчилося усе тим, що його болід краєм корпуса налетів на перешкоду і його почало крутити у просторі. На жаль, хлопчина так і не зміг впоратися з керуванням… а далі відбувався справжній жах. Оскільки гальмування у невагомості неможливе, то більшість пілотів, які тоді знаходилися неподалік, навіть не встигли ухилитися і на великій швидкості почали зіштовхуватися не лише з некерованим болідом Леона Вілліса, а й один з одним. Лише той хто був далеко позаду зміг вціліти. І усе це я розповідаю тому, щоб дати вам усім зрозуміти те, що я не потерплю, якщо хтось з вас дозволить собі «бавитися» забороненими речовинами. За таке – без попередження позбавлятиму місця у команді. Це зрозуміло?

- Так, пане Верньє, - відповів той самий високий та смуглий пілот на ім’я Райнхарт. З усіх пілотів команди «BLACK ARMADA», Куртові він видався найсерйознішим та відповідальним.

- Я і без будь-якого допінгу зможу впоратися з перешкодами на треку і дістатися до фінішу у першій десятці пілотів, пане Верньє. А ось, стосовно його таких вже «видатних» здібностей, пане Беккері, я маю дуже великі сумніви, - тицьнув пальцем у Курта Альсес, при цьому дивлячись у бік тренерів. – Може спробуємо з ним один малий тренувальний виліт з маневрами на симуляторах?

- На твоєму місці, Альсесе, я так не поспішав би, - з деяким роздратуванням промовив Райнхарт, дивлячись у вічі товаришу по команді. – Хоча, нам усім цікаво було б побачити його у дії.

- Гаразд, я готовий хоч зараз, - спокійно прийняв виклик команди Курт.

- Тоді, тренажери до Ваших послуг, - кивнув Анрі Верньє у бік тренувальних болідів. А через кілька секунд вагання, додав: - На жаль, ми точно не знали чи укладе з Вами угоду наш власник, тому ще не замовили скафандри та комбінезони Вашого розміру. Тож, поки-що доведеться користуватися тими, які є у нас в запасі. Але обіцяю, що найближчим часом Ви отримаєте іменну уніформу…

- То пусте, я не переймаюся через дрібниці і згоден здійснити тренувальний виліт, - промовив Курт.

Потім він отримав від комірника чорний комбінезон з емблемою команди та цілою купою нашивок з рекламою спонсорів. Серед них була і від компанії «BLACK and WHITE technologies», яка належала графові Віктору ікт Рауку, як і сама команда «BLACK ARMADA».

На жаль, комбінезон виявився на Курта завеликим, але він все одно одягнув його. Щоб почуватися в ньому більш-менш комфортно, хлопцеві довелося закотити штанини та рукави і коли він йшов до тренувального боліда, пілоти та добра частина технічного персоналу бази посміювалися і тихо перешіптувалися. Та Курт на це не зважав, тому що вже був налаштований на змагання, хоч воно і мало бути лише тренувальним.

Якоїсь миті він зупинився і обернувся, щоб глянути на свого суперника. Той також йшов до свого боліда зухвалий, самовпевнений і надто вже задоволений собою. Це було зрозуміло, з виразу його гарного смуглого обличчя. Також, у поле зору Курта потрапив і інший пілот – Райнхарт, але той, на відміну від Альсеса, не посміхався, а уважно дивився на установку тренувального симулятора.