denys storm and arcanum - Далекий край , denys storm and arcanum

– Чого ви всі такі боягузливі, ніхто тебе не побачить, та й кому ти взагалі потрібен, щоб тебе викрадали?

– Ага, тобі легко говорити, ти втечеш одразу.

– Не втечу, ми взагалі-то команда.

– Ага, команда, Ніка вже пішла від нас.

– Ця Ніка сама винна, вона нічого робити не буде і не хоче, такі як вона звикли, що все за них роблять.

Хлопці ще трохи посперечалися і дійшли висновку, що вони одразу після дискотеки підуть у сад і знайдуть вдале місце для стеження. А тим часом Аня, Женя, Влад та Дмитро обговорювали плани на вечір. Вони хотіли обстежити територію табору та знайти того, про кого говорила бібліотекарка.

– Нам треба розділитися, – запропонував Дмитро.

– І справді, так буде ефективніше, – сказала Аня.

– Я піду з Женею, а ти йди з Владом! – сказав їй Дмитро.

– І куди ми підемо з ним? – невдоволено сказала Аня.

– Ми обшукуватимемо територію за корпусом та медпунктом, а ви підете в сад.

Всі розійшлися, кожен у своїх справах, і зустрілися тільки за вечерею, сиділи вони вже трохи по-іншому: Марк з Микитою, Женя, Аня, Влад та Дмитро сиділи вчотирьох, а Ніка не прийшла на вечерю, мабуть, вона була ще ображена на Марка. Всі захоплено розмовляли про своє, а наші герої тихо обговорювали події, що відбулися нещодавно. Після вечері діти пішли готуватися до дискотеки та концерту талантів молодших, сьогодні їхній день, потім день середніх, і наостанок старші влаштують свій концерт, цей табір давав чудові можливості для розвитку талантів та їхньої демонстрації.

Дівчата нафарбувалися, напахтилися, одягли найгарніші вбрання і пішли на естраду. Хлопці особливо не морочилися щодо свого зовнішнього вигляду, одягнувши чистий одяг і вмившись, вони пішли разом із дівчатами.

На естраді ніби щось змінилося, якось темніше стало і тихіше, діти досі обговорювали зникнення дівчинки та хлопчика, до речі, про дівчинку сказали, що їй стало погано і її відвезли до лікарні, а потім сказали, що з лікарні її забрали батьки, що мало сенс, але коли їм запропонували влаштувати свій концерт, їх поглинула ця ідея, і всі швидко про все забули. Марк і Микита сиділи разом на задніх лавках, неподалік них сиділа Ніка з якоюсь дівчинкою з сусідньої кімнати. Влад та Аня стояли біля входу, спостерігаючи за вожатими та молодшими, як ті готувалися до виступів.

– Ну що, все в силі? – пошепки спитав Влад.

– Так все в силі, – з подивом сказала Аня. – Ти думав я дам задню?

– Чесно кажучи, так.

– І чому ти так подумав? – з образою в голосі запитала Аня.

– Ну, тому що ти така тиха начебто, але в тобі ніби заздрість кипить і ненависть до всього, тому я не виключав того, що ти вирішиш нас кинути і зіллєшся.

– Заздрість і ненависть отже, так? – закипаючи, сказала Аня.

– Та годі тобі, я просто сказав те, що думаю.

– Ну гаразд, якоюсь мірою ти маєш рацію, але про мене ти нічого не знаєш, так що не смій мене засуджувати!

– Так я тебе й не засуджую, кожен має свої скелети в шафі.

Вони пішли до задніх лав. Там уже сиділа Женя, Дмитро йшов до дівчат і Влада, як на його шляху з'явився Марк.

– Вийдемо? – сказав Марк.

– Тобі треба, ти й виходь!

– А чого так, злякався? – єхидно посміхнувшись, сказав Марк.

– Це твоя прерогатива, лякатися та втікати.

– Ну ось і з'ясуємо, пішли!

– Ну якщо ти так хочеш позбутися кількох зубів, то я тобі в цьому з радістю допоможу, – на диво, спокійно відповів Дмитро.

Хлопці вийшли надвір, і пішли за будівлю естради. Марк дістав кастет з кишені і спробував вдарити Дмитра, але схибив і потрапив у стіну, від удару з пальців ринула кров, оскільки кастет був саморобний і його краї були трохи гострими, але цього вистачило для того, щоб пошкодити шкіру.

– Ну і чого ти досяг? – із сарказмом Дмитро запитав Марка, який намагався зняти кастет з руки.

– Відвали, недоумку, все це через тебе! – проскулив Марк, але кастет зняти не виходило. Дмитро підійшов до нього, взяв його руку, притис кастет до пальців знизу і різким рухом зняв його.

– Якщо не вмієш робити такі речі, то краще купи! І взагалі, кастет дітям не іграшка! – весело сказав Дмитро, віддав Марку кастет, розвернувся і пішов, а Марк витер кров, перев'язав пальці своєю банданою, жбурнув зловісну річ у кущі і пішов слідом.

Всі посідали і розпочався концерт молодших, він здавався нескінченно довгим, адже плани наших героїв були великими та серйозними. Після концерту була дискотека, де танцювали лише середні, інші просто чекали закінчення. Ось вона нарешті закінчилася і всі розійшлися по кімнатах, вожаті та вихователі спустилися на перший поверх, так що хід був вільний. Першими вийшли Марк та Микита, їм вдалося прослизнути непоміченими, вони швидко пробралися до саду і почали шукати затишне містечко, де їх буде непомітно.

Влад і Дмитро вийшли до сходів, де на них уже чекали Аня і Женя, вони пройшли повз сплячу вожату і розділилися. Влад і Аня пішли в сад шукати клітку, а Женя з Дмитром пішли за корпус. На вулиці нікого, крім них усіх, не було. Женя з Дмитром шукали біля медпункту, раптом дверний замок клацнув і двері відчинилися, поки звідти ніхто не виходив, Женя злякалася і застигла на місці, а Діма схопив її за руку і потягнув за ріг будівлі, притиснувши до стіни і закривши рота, щоб та не крикнула і не видала їхнього місцезнаходження.