Уляна Пас - Давай одружимось, Уляна Пас

Макс галантно відчиняє для мене двері й допомагає вийти з високого позашляховика. Територія навколо здається мені дуже гарною і доглянутою. Кущі троянд, зелена підстрижена трава і кам'яні доріжки. Не здивуюся, якщо усім цим займається Ілона. 

Макс забирає з заднього сидіння квіти, а мені передає пакет з рогаликами. Ми встигаємо зробити тільки кілька кроків у бік вхідних дверей, коли вони відкриваються, і нам назустріч виходить гарна жінка з довгим світлим волоссям, зібраним у косу, і стрункою фігурою. 

- Максе! - вона спочатку міцно обіймає Коршуна, і він без проблем робить те ж саме. - Який же ти красень у нас!

- А ти не змінюєшся, - усміхається чоловік і передає їй квіти. - Все така ж неймовірна!

- Ой, досить мене хвалити! - її сміх м'який і дуже приємний. По голосу, який чула в телефоні, розумію, що це і є Ілона. - Тепер ти маєш кому роздавати компліменти. Правда, Юлечко?

Ілона наближається і цілує мене в щоку. Не знаю чому, але я миттєво записую цю жінку до числа своїх друзів. На відміну від Влада, Ілона дуже світла людина, коли її чоловік занадто серйозний. Та й погляд у нього не дуже приємний. 

- Ви дійсно дуже гарна жінка, - не можу втриматись від компліменту.

- Ну що ти, люба! Давай краще на "ти". Ми усі одна родина, навіщо ці формальності? 

Тепер мені зрозуміло, чому Макс звертається до неї, як до подруги, а не до тітки. В принципі, це чудово, якщо все у них так просто. 

Ілона проводить нас у будинок, який вражає світлим інтер'єром і великою кількістю живих квітів. Можна навіть не сумніватись, що облаштуванням займалася саме ця жінка. 

- Радий вас вітати! - до нас виходить Влад, потискає руку Максу, а мене також цілує у щоку. Поруч з ним не так добре і спокійно, як з Ілоною, але я впевнена, що зможу витримати будь-які провокації. Якщо вони, звісно, будуть.

- Мені також приємно вас бачити, - кажу майже щиро. Якби ми з Максом були одружені по-справжньому, мені було б приємно познайомитись з такими людьми. - До речі, я тут приготувала дещо…

Передаю пакет Ілоні - і вона зацікавлено заглядає всередину. 

- Ти випікаєш? - здивовано питає.

- Інколи, - знизую плечима. - Мене мама навчила. Вона любила готувати. 

- Чому ти говориш у минулому часі? - дивується Ілона.

- Тому що вона померла кілька років тому, - відповідаю абсолютно спокійно. 

- Ой, пробач, люба! - жінка одразу вибачається, але я зовсім не ображаюсь за це. Вона ж не знала.

Ілона запрошує нас у вітальню, де вже накритий стіл. Моє місце поруч з Максом, а Ілона сідає напроти. Влад по центру, а ще один стілець, поруч з Ілоною, пустує. Пригадую, що у цієї жінки є ще син і, здається, він також скоро з'явиться тут. 

- А де Марат? Чому ми маємо його чекати? - у голосі Макса з'являються невдоволені нотки. 

- Скоро буде. Не хвилюйся, - абсолютно спокійно відповідає Влад. 

- Максику, поки ми чекаємо на Марата, я хотіла б дізнатися, чому ти не сказав нам про весілля? - допитується Ілона. - Взагалі-то, я на тебе образилася спочатку, але коли Влад розповів, що твоя дружина просто диво, трохи заспокоїлася. 

- Так і сказав? - хмикає Макс. - О, так! Юля - ще те диво! 

Не розумію, що він має на увазі, але, швидше за все, нічого хорошого. Якщо Ілона його слова сприйме як комплімент, то мені здається, що він дещо інше має на увазі. 

- Просто мій батько був проти цього весілля, - вирішую пояснити сама і сподіваюся, що роблю все вірно. - Він збирався одружити мене з іншим чоловіком, сином свого ділового партнера. 

- Як він міг так з тобою вчинити? - хмуриться Ілона. - Хіба це правильно?

- На щастя, Володимир Павлович прийняв наші стосунки, - Макс накриває мою руку своєю і легенько стискає. - Тепер все гаразд.

- Як це все романтично! - у вітальню заходить високий брюнет і голосно плескає у долоні. - Братику, та тобі треба було в театральний вступати, а не в юридичний. Ну просто природжений актор!

А ось і Марат з'явився! І, чесно кажучи, я починаю розуміти, чому Макс так недолюблює власного брата.