Яна Янко - Він та Вона, Яна Янко

Ян здивовано поглянув на такого серйозного друга і все зрозумів. У очах Сема блищала справжня турбота та бажання допомогти. Він розумів, що Ян перебуває у важкому емоційному стані та потребує підтримки.

Серце Яна наповнилося вдячністю до Сема за те, що той не просто засудив його, а навпаки, пробудив його свідомість і надав нову перспективу. Він відчув, як тягар непевності знявся з його плечей, а його душа засвітилася надією і рішучістю.

– Ти правий, Сем. Я перенапружився і надумав всілякі речі, – Ян нарешті зміг взяти себе в руки. – Мені потрібно зосередитися на тому, що я маю, і радіти нашому часу разом. Дякую, що відкрив мені очі.
– Нема за що, – Сем усміхнувся і сильно обійняв його. – Завтра на тебе чекає чудове побачення, і ви з Елізою створите незабутні спогади. А зараз забудь про всі негаразди та насолоджуйся моментом, – він відпустив його.

Разом вони піднялися з лави та рушили до виходу з парку. Ян був готовий перетворити передостаннє побачення з Елізою на незабутню подію, повну радості.

                                    ***

Нарешті настав цей довгоочікуваний день - день, до якого Ян так довго готувався. Від самого ранку він розпочав свою підготовку з неперевершеною ретельністю. Ще вчора ввечері він підготував одяг, щоб виглядати бездоганно. Він навіть зарезервував столик у новій кав'ярні, щоб мати можливість насолодитися атмосферою після насиченого вечора.

Ян переглянув всі деталі щодо місця, де відбуватиметься фотовиставка, щоб відчувати себе впевнено в цьому просторі. Він пройшовся по всіх залах, пробігся оком над кожним знімком, щоб добре запам'ятати кожну фотографію, яку було виставлено. Ян хотів бути готовим для будь-яких питань або розмов, що можуть виникнути під час виставки.

Навіть прогноз погоди не зміг уникнути Янової уваги. Він перевірив Інтернет, щоб бути на крок попереду. Несприятливі погодні умови не здатні зіпсувати Яновий настрій, адже він вже заздалегідь знає, як відреагувати на будь-які зміни.

Таким чином, Ян зробив все можливе, щоб забезпечити собі найкращі умови для цього довгоочікуваного дня. Він відчував себе готовим до будь-яких випробувань, що можуть чекати його.

Ян став збиратися на побачення та обрав для цього свою улюблену вільну білу футболку. Вона була зручна і м'яка на дотик, ідеальна для спекотного літнього дня.

Підбираючи до футболки відповідний низ, Ян вирішив обрати чорні штани. Вони мали струнку посадку і добре пасували до його фігури.

Ян поглянув на своє відображення в дзеркалі та додав останній штрих: легкий аромат парфумів, щоб завершити свій вигляд. Він усміхнувся самому собі, впевнено знайшовши ідеальну комбінацію, яка відображала його стиль і особистість.

Ян був готовий зустріти Елізу. Він взяв свій ключ від автомобіля та вийшов зі свого дому, з нетерпінням чекаючи на цю зустріч.

                                    ***

Ян приїхав до гуртожитку Елізи та вміло припаркував свій сучасний автомобіль біля входу. Вийшовши зі своєї машини, він відчув теплий подих літнього вітру, який лагідно обіймав його обличчя. Зробивши кроки до величезних дверей гуртожитку, Ян увійшов всередину, огортаючи себе комфортним почуттям дому. Його очі спостерігали за жвавим рухом студентів, які виходили та входили в будівлю з книжками в руках та посмішками на обличчях.

Повільно піднімаючись по мармурових сходах на необхідний поверх, хлопець перейшов у відомий йому коридор, де його чекала затишна кімната. Прийшовши до знайомих дверей, Ян тихенько постукав.

– Хто там? 
– Це я.

Нарешті, двері відчинилися, і перед ним з'явилася Еліза. Вона була одягнена у рожеву сукню, яка грала унікальними відтінками літнього розмаїття. Щільна тканина дихала легкістю, підкреслюючи її жіночність і невимушену грацію. Волосся Елізи було майстерно накручене в невимушені локони, які обрамляли її обличчя, надаючи їй загадкової привабливості.

Ян відчував, як його погляд магнітом притягується до Елізи, відкриваючи перед ним світ загадок і спокуси. Її зовнішній вигляд дарував йому енергію і відчуття, що кожен момент з нею буде яскравим і незабутнім.

– Привіт, – дівчина усміхнулась.
– Привіт, маєш гарний вигляд, – зробив комплімент Ян.
– Дякую, – було помітно, що Еліза зніяковіла. 
– Ти готова йти?
– Так, тільки зачекай трохи.
– Добре.

Ян уважно спостерігав, як Еліза, увійшовши в кімнату, рухається в напрямку стола, на якому лежать ключі. Взявши їх, досягла свого взуття, яке було розташоване на зручній відстані. З балетками на ногах вона відчула звичну легкість та комфорт.

Тепер, коли Еліза була готова, вона направилася до дверей, які вели до виходу. З впевненістю в кроках вона оглянула кімнату, переконавшись, що все залишилось на своїх місцях. Підійшовши до дверей, вона спокійно повернула ключ у замку, відчуваючи приємний торк, і зачинила двері.

Ян і Еліза почали спускатися вниз по сходах, щоб вийти на вулицю. Після декількох кроків, вони дісталися до машини молодого хлопця, яка вже чекала на них. Ян ввічливо відчинив двері перед Елізою, а вона, з радісною усмішкою, швидко сіла всередину. Хлопець швидко обійшов автомобіль, переконався, що все в порядку, і нарешті сів за кермо.

– Ну що, ти готова до нашого побачення? – запитав Ян, поглядаючи на Елізу з нетерпінням.
– На всі сто! Вже не можу дочекатися! Ти завжди дивуєш мене, і мені цікаво, які сюрпризи приготував цього разу, – відповіла дівчина з великим захопленням.
– Скоро все дізнаєшся, – промовив Ян та запалив двигун.

Мотор загримів, випустивши короткий рик, і машина плавно відійшла від місця. Ян увімкнув музику, яка створювала веселу атмосферу всередині автомобіля, і вони з Елізою почали мандрувати дорогами міста.

                                    ***

Ян і Еліза приїхали на місце призначення, яке було центром міста. За декілька хвилин машина зупинилася перед величезним будинком зі стильними вікнами, яскраво-жовтим фасадом і вишуканою вивіскою фотовиставки «Книги та майбутнє».