Валерія Дражинська - Мій особистий демон, Валерія Дражинська

12

Дрого акуратно поклав мене на ліжко. Ліг поруч та, влаштувавши у себе на грудях мою голову, почав ніжно перебирати волосся. Я перебувала ніби в прострації. Сон? Не сон? Заплуталася! Відчуття дуже яскраві. Якщо і божеволію, то дуже ефектно. Повністю чорні очі? Голос, наче не менше ста людей говорять одночасно? Маячня, звісно! Але і раніше в моїй збоченій свідомості він із легкістю голими руками відірвав людині голову. Та й узагалі проробляв такі речі, що звичайним людям не під силу. Така кричуща жорстокість порівняно зі ставленням до мене перебувала за межею розуміння. Здавалася абсурдом!

- Ти плід моєї уяви! Тебе не існує, - шепочу, уважно розглядаючи вже звичайні людські карі очі, - Я сплю.

- Добре тебе обробили! - усміхається Дрого, - У мозгоправа була?

- Так, Світлана Сергіївна сказала, що ти мені наснився. Я була в комі кілька днів… і ось тоді... точніше, ти існуєш… бачила… живеш собі в Нью-Йорку… але ми незнайомі… я тебе бачила в аеропорту…, - сподіваюся він розуміє мою маячню, - Я раніше, до коми… тебе десь випадково побачила… по телевізору. Ось і створила твій образ у себе в голові… якось так!

- Бачиш, Анно, все набагато складніше. Тобі поки що рано чути всю правду. Але я реальний, і ти не спиш. Повір мені. Ти якось примудрилася потрапити до мого світу, тобто, до тієї діри, в якій я тимчасово влаштувався. Гродос був ідеальним варіантом для мене. Поки не з'явилася ти.

- Але я була тут весь час у лікарні. І пробула в комі кілька днів, а там провела не менше ніж місяць, - усе це ніяк не вкладалося в мене в голові.

 - Час поняття відносне! Ти могла тут зникнути на кілька секунд, а в будь-якому іншому світі провести кілька років.

- Я нічого не розумію. Мене майже переконали в тому, що я повільно божеволію, - скаржуся я, сильніше притискаючись до Дрого.

- З тобою все гаразд! - він ніжно цілує мене у скроню.

- Інші світи? Їх багато?

- Багато!

- Ти забереш мене назад у Гродос? - насправді мені байдуже, де я перебуваю, головне з ним.

- Ні.

- Чому?

- Там небезпечно для тебе.

- А як ти сюди потрапив? 

- Через перехід, - зітхнув він.

Було помітно, що ця розмова почала його стомлювати.

- Спи!

- Хто та дівчина, яка мене зустріла? Ліза? - не зуміла я придушити ревниве запитання.

- Те, в якому статусі ти про неї подумала, може реально позбавити мене важливої чоловічої частини тіла, - це Дрого зараз пожартував? - Ліза, за вашими мірками, дружина мого брата.

- Брата? - значить той чоловік, з яким я бачила його в аеропорту, і справді його родич, - Але як так вийшло? Ти ж недавно тут. Звідки брат?

- Анно, третя година ночі! - Дрого втомлено позіхнув, - Якщо коротко, непереборні розбіжності з нашим спільним батьком змусили нас свого часу покинути рідні пенати. Владар одразу вирушив у світ людей. Я ж помандрував трохи, вибираючи прийнятне середовище проживання. 

- Хто ти? - якщо все це правда, то він точно не людина.

- Спи, Анно! Все потім! - мене моментально вирубує, підозрюю не без сторонньої допомоги.

Весь залишок ночі мені снився кошмар, як Дрого вбиває Андрія. Відриває йому голову, руки, ноги. Розкидає, як ганчір'яну ляльку по всій кімнаті, залишаючи на стінах криваві розводи. Жесть!

Прокидаюся в холодному поту. Дрого спиною до мене натягував білосніжну сорочку. Відчувши моє пробудження, обернувся й окинув уважним поглядом.

- Ти вбив його? - тихо запитала я.

- Так.

- Але... там же...

- Анно! Ти досі не усвідомила очевидні речі! - вкрадливо почав він, застібаючи манжети дорогої сорочки. - Я не хороший. Заради того, щоб захистити своє я, без роздумів, знищу весь світ! І ніхто мене не зупинить!  А ти Моя.

Підійшов, сів поруч на ліжко та, без зусиль, підняв за плечі.

- Я не хочу обмежувати твою свободу або тримати під замком. Але я зроблю це, якщо ти робитимеш дурниці. Сподіваюся те, що я знайду тебе де завгодно, ти вже усвідомила. І не важливо, скільки це займе часу.

Короткий поцілунок у лоб. В лоб?!

- Збирайся та спускайся в низ. Водій відвезе тебе до університету. Якщо, звісно, ти не передумала його закінчувати. Якщо передумала, вибери собі будь-яке інше заняття. Можеш відвідати батьків, щоб остаточно переконатися в реальності того, що відбувається.

Прихопивши піджак зі спинки крісла, пішов на вихід.

- Дрого! - зупинила я його біля дверей, - Я не збираюся від тебе тікати.

Він злегка повернув голову в мій бік:

- Добре, що ти тверезо оцінюєш ситуацію. І, Анно, те, що я говорив у Гродосі, залишається чинним - за зраду я тебе не пошкодую. Цей хлопчина не береться до уваги. Розумію, що тобі ґрунтовно промили мізки. Але надалі відчувай, думай, аналізуй, а не ведися на чужу обмежену думку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно