Валерія Дражинська - Мій особистий демон, Валерія Дражинська

- Дрого скоро буде та... все... тобі пояснить? - якось не дуже переконливо виходило в неї мене заспокоювати, - Ти поки що прийми душ. У гардеробі твій одяг. Я б запропонувала тобі мазь від синців, але в цьому будинку аптечки не існує. Начебто все передбачила, але те, що тобі можуть знадобиться ліки, упустила.

- А тобі не можуть знадобиться ліки?

- Еммм..., - Ліза дивилася в стелю посилено щось обдумуючи.

- Що?

- Давай так, - раптово схаменулася дівчина, - Ти йди в душ та лягай відпочивай. А я когось з тіней відправлю в місто за маззю.

Підірвалася з місця та втекла. У прямому сенсі цього слова. Тіней?! Що за маячня? Я дійсно знову у комі. Батько мене четвертує.

У величезній гардеробній справді опинилися мої речі, з моєї квартири, на додачу до нових, ще з цінниками. Схопивши першу-ліпшу сукню, я вирушила в поруч розташовану ванну. Швидко роздягнулася та стала під приємно теплі струмені води.

Коли знову прийду до тями в лікарні, на мене чекають серйозні розбірки з батьком, тож буду насолоджуватися моментом тут і зараз. А відгрібати там! У реальності. Потім!

Стулки душової кабінки за моєю спиною відчинилися. Тіло моментально вкрилося мурашками в передчутті. Низ живота почав нетерпимо тягнути. Така реакція була лише на одну людину. Я так сумувала!

Сильна рука обвила мою талію. Дрого як пушинку підняв мене й виніс із душу. Посадив на стільницю. Розсунув ноги і влаштувався між ними. 

Мої очі були заплющені. Я кайфувала від моменту, боячись, якщо відкрию - прокинуся. Не хочу! Відчайдушно вчепилася в його плечі, притискаючись з усієї дурі до оголеного чоловічого тіла. Жар бажання обпалював.

- Дрого! - прошепотіла ледве чутно, - Будь ласка!

- Подивися на мене, Анна! - пролунав хрипкий наказ біля вуха.

Він не ворушиться, просто міцно тримає мене в обіймах. Негативно махаю головою.

- Анна, - впізнаю інтонацію, яка одразу пригнічує будь-який опір.

Піднімаю голову й дивлюся на нього. Секунда... дві... три. Не встигаю насолодитися мужнім обличчям і очима, райдужка яких затягнута чорнотою. Дрого впивається в мої губи шаленим поцілунком. Язик нетерпляче і так знайомо стикається з моїм. Ми немов випиваємо одне одного. Жадібно. Гаряче! Руки сильно стискають стегна. Він різко заповнює мене собою і мізки остаточно відключаються від усього світу навколо. Є тільки цей жорстокий чоловік, грубі поштовхи якого всередині мене викликають божевілля. Дрого не щадить, не жаліє, але й не приховує свою гостру потребу в мені. Заволодіває мою душу з усіма потрохами. Утримує, як найцінніший скарб на світі. Вривається в моє тіло ніби востаннє. Обхоплює обличчя руками.

- Дивись на мене, дівчинко! - знову наказує він, а я пропускаю дивне звучання голосу – якесь багатогранне.

Слухняно підкоряюся та відбувається мій особистий ядерний вибух. Не стримавшись кричу, закидаючи голову. Не знаю більше від чого. Від оргазму, що стер у мені всі межі допустимого блаженства? Чи від повністю чорних очей, включно з білками?

Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно