Валерія Дражинська - Мій особистий демон, Валерія Дражинська

Епілог

Дрого

 

Дивлюся на свою красиву сильну дівчинку і як завжди балдію. Це явно насмішка Засновників, які визначили мою долю. Я, народжений у світі, де люди завжди були нижчими істотами, рабами, ніким, втратив голову від людської дівчини. І зараз щасливо живу з нею в її вимірі, серед її сородичів, зневажених мною з дитинства. Навіть не особливо виділяюся з моїми то можливостями.

Усі питання з Істинними нарешті вирішено. Так би мовити, вдалося остаточно поділити сфери впливу. І нарешті з Владаром змогли приділити цілковиту увагу своїм дружинам.   

Зараз ми десь у Філіппінському морі перебуваємо на яхті. Анна з Лізою плавають у басейні. Владар вважав за краще поплавати у відкритому морі. Я ж валяюся на шезлонгу. Попиваю пиво і, не зводячи очей зі своєї дівчинки, вдаюся до спогадів. Як насправді побачив її вперше. Не в Гродосі. Не у Валонті. А, як виявилося, у рідному світі Анни. 

Ми тоді з Владаром, будучи ще зовсім зеленими Волхвами, вперше скористалися кільцем для переходу. Не вміючи ним нормально користуватися, ми потрапили у світ людей у майбутнє. У нічний клуб. Перше, що я тоді побачив - це шалено красиву дівчину в короткій блакитній сукні. Анна танцювала. Плавно, граціозно, спокусливо. Я не міг відірвати від неї погляд. Усе милувався прекрасною незнайомкою. Але тривало це недовго. Буквально за кілька хвилин нас викинуло назад у Валонт. На той час я не володів такою силою, щоб, під час стрибка в часі, зберегти пам'ять. Але Анну чудово запам'ятав мій демон, повного зв'язку з яким домагаються тільки одиниці Волхвів.

Мені це, як не дивно, вдалося, коли я навернув свою дівчинку. Мабуть, цього хотів мій демон, тому й підкорився мені, відкриваючи повну міць моїх внутрішніх резервів. Ось тоді, побувавши у всіх раніше закритих куточках пам'яті, я в усьому розібрався.

Лише через століття з того моменту, як побачив Анну в клубі, мій демон, набравшись достатньо сили, зміг уперше перемістити її в Гродос. Спрацювала закладена в далекому минулому установка - забрати своє. Звичайно, я не впізнав свою дівчинку, але стало зрозуміло, чому так сильно до неї потягнуло. Утримувати довго не зміг, і Анна повернулася у свій світ.

Вдруге мій демон відправив її у Валонт у минуле через острах втратити дівчинку. Я повинен був з'єднатися непорушним союзом з іншою. Не можна було допустити ритуал. Анна жодному ризику не піддавалася. Як би я не зневажав на той час людей - її б не зачепив, бо вже був закоханий, хоч і підсвідомо. Тільки повністю возз'єднавшись зі своїм демоном зрозумів, яким мудаком був, що приревнував до самого себе.

Від спогадів мене відволікає моє персональне диво, вправно застрибуючи на мене зверху. Звичним жестом стискаю її пружні сідниці. Незважаючи на тригодинний секс-марафон буквально півгодини тому, знову хочу свою дівчинку. Анна звісно відчуває моє бажання.

- Дрого! - вигукує типу обурено, - Я взагалі-то хотіла з тобою в морі поплавати. 

А оченята то заблищали передчуттям.

- Як скажеш, дівчинко, - піднімаюся з нею на руках і за мить опиняємося в солоній воді.

Виринаємо на поверхню. Моя цінна ноша заразливо сміється. А я з усмішкою милуюся нею.

- Люблю тебе, - шепочу їй на вухо.

Анна завмирає в моїх руках, адже я вперше кажу їй ці слова. Уважно вдивляється в очі. Не думає ж, що брешу?! Але невдовзі її обличчя осяюється щасливою посмішкою. Відпускає себе:

- І я тебе дуже дуже люблю! - Адже бачив же, що не раз поривалася зізнатися, але стримувала себе - чекала від мене першого кроку.

Дочекалася!

 

Кінец

 

 

 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍

Кінець

З цією книгою читають Еротика 188166 Полонянка вовчої зграї Марина Сніжна 567585 Романтична еротика 359875 Вільні стосунки з босом Ольга Вісмут 2121335 Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно