П. П. Андрушко - Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика.

на те, що нерідко для розуміння терміна «право» використовується термін «свобода», але переважно поняття «свобода» розуміється як невтручання у внутрішній світ людини, а поняття «право» більшою мірою пов'язується з тим, що для його реалізації необхідні позитивні дії з боку держави або правомочність людини на участь у діяльності окремих політичних і економічних структур[119]. В.М. Шаповал також звертає увагу на те, що свобода іноді розглядається «не як загальний принцип, а як одне з конкретних прав особи — право на свободу».

Н.Г. Шукліна пише, що в нашій юридичній літературі хоча й існують різні підходи до розуміння відмінності між поняттями «право» і «свобода», усе ж майже всі дослідники одностайні в одному: тільки категорія можливості дозволяє не лише виявити найбільш суттєву особливість юридичних прав і свобод громадян, але, що є найголовнішим, допомагає, взявши її за основу, сконструювати поняття, яке відбиває їх справжню свободу[120].

Відсутня єдність у визначенні змісту понять «права людини і громадянина», «свободи людини і громадянина» та «інтереси людини і громадянина» і в теорії кримінального права.

На думку Є.В. Фесенка, з якою можна погодитись, право як компонент об'єкта злочину — це суб'єктивне право потерпілого, закріплене тим чи тим нормативним актом, який надає потерпілому відповідного правового статусу, повноваження діяти певним чином або не вчинювати певних дій, мати певні блага тощо[121]. Зазначимо, що про свободи людини і громадянина Є.В Фесенко не згадує.

Щодо поняття «інтерес», яке вживається для позначення об'єкта кримінально-правової охорони у ст. 364, 365, 367 та 368 КК (охоронювані законом інтереси громадян, державні інтереси, громадські інтереси, інтереси юридичних осіб), якими передбачається відповідальність за злочини у сфері службової діяльності. Зазначу, що термін «інтерес» вживається у КК ще н деяких статтях як Загальної, так і Особливої його частин саме для позначення, як правило, об'єкта кримінально-правової охорони. Зокрема, у ст. 36 «Необхідна оборона» КК говориться про вчинення дій з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, суспільних інтересів та інтересів держави. У ст. 39 КК говориться про заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності для усунення небезпеки, що загрожує, зокрема, суспільним інтересам чи інтересам держави. У ст. 40 «Фізичний або психічний примус» також говориться про заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам під безпосереднім впливом фізичного примусу та про заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам особою, яка зазнала фізичною примусу. Про заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам говориться також у ст. 41 «Виконання наказу або розпорядження», ст. 42 «Діяння, пов'язане з ризиком» та ст. 43 «Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації» КК.

У статті 206 «Протидія законній господарській діяльності» КК йдеться про обмеження законних інтересів особи, яка займається господарською діяльністю.

У статті 356 «Самоправство» КК говориться про заподіяння значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Кваліфікованим видом складу злочину незаконне використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації у 4.2 ст. 359 КК визнається заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

У частині 2 ст. 382 «Невиконання судового рішення» говориться про заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом державним чи громадським інтересам або інтересам юридичних осіб.

Крім того, у деяких статтях Особливої частини КК термін «інтерес» вживається для позначення мотивів чи мети вчинення дій, відповідальність за які передбачена цими статтями. Зокрема, статтею 319 КК передбачена відповідальність за незаконну видачу рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах. Статтею 350 КК передбачена відповідальність за погрозу вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень або знищенням чи пошкодженням майна загальнонебезпечним способом щодо службової особи чи її близьких або щодо громадянина, який виконує громадський обов'язок, застосування з метою припинення діяльності службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов'язок, або зміни її характеру в інтересах того, хто погрожує. Частиною 2 ст. 371 кваліфікованим видом завідомо незаконного затримання, приводу, арешту або тримання під вартою і ч. 2 ст. 375 КК кваліфікованим видом постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови передбачено вчинення таких дій з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах.

Одним із мотивів зловживання військовою службовою особою владою або службовим становищем у ч. 1 ст. 423 КК названо вчинення таких дій, як і в ст. 364 КК, з корисливих мотивів, в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб.

Визначенню поняття «інтерес», його змісту (ознак) та кримінально-правового значення в теорії кримінального права приділялась значна увага, проте це питання було, є і буде залишатись вельми дискусійним