Pyata ranku - Світ його очима, Pyata ranku

Олег підняв свою долоню та протягнув вперед, торкаючись голови Дамі. Холодні дитячі пальці занурились у волосся, погладжуючи голову.

— Не переймайся. Ми щось придумаємо. — З теплотою в очах всміхнувся Олег. — У тебе досить хороші оцінки, та і в мене репутація відмінника. Гадаю ми зможемо переконати твоїх батьків, бо причин відмови може бути безліч.

— Ммм. — Дамі заплющив очі насолоджуючись тим, як його погладжували по голові. — Слухай, Олег. — Він розплющив очі.

— Так.

— А яким ти бачиш мене? — З очима повних невинності запитав Дамі.

Олег щиро посміхнувся.

— Я бачу пухнасті чорні пасма, на дитячій голові. Світлу шкіру. Великі блакитні очі, такі світлі та кристально чисті, наче морська вода, котру я бачив лише в кіно. Тоненькі губи й рівний носик. Рум'яні щічки…

Настільки детальний опис змусив Дамі ніяковіти й він знов почервонів по самі вуха. І хотілося б звинуватити друга, що той навмисно підбирає подібні слова, але ж це він сам попросив описати, як Олег бачить його…

— …Особливо коли сердишся чи соромишся, вони так червоніють. Дуже весело спостерігати за цим.

Олег щиро засміявся. А Дамі закрив лице руками.

— То я виглядаю як звичайнісінька людина?

— Так, ти виглядаєш, як звичайнісінька людина.

— Без дивакуватих рогів, хвостів чи чогось подібного?

— Ага. В тебе: одна голова, один тулуб, дві руки та дві ноги. І вуха звичайні, і одна пара очей…

— Он воно як…

Дамі опустив руки видихаючи про себе з полегшенням. Він радий, що не виглядає чудовиськом в очах Олега. Все-таки – точно не хотілося лякати свого найліпшого друга зайвою парою рук, крилами, рогами чи чимось подібним. Попри відмінність у тому, як кожен із них бачать цей світ – добре, що хоча б один одного вони бачать однаково.