Rada Lia - Моя власна Нефертіті, Rada Lia

— Це дуже довго для мене, Арсен. — Назар потер лоба. — За мною бандюки ганяються. Я не виживу без грошей у Єгипті два місяці. Ці люди підуть на все, що завгодно заради цих скарбів. Кілька днів тому вони вбили Ігоря.

— Ігоря? — здивувався Арсен. — Я з ним зранку розмовляв, друже. Ти щось плутаєш.

Назар закляк. Грудна клітка стислася. Стало важко дихати. Тремтячими руками чоловік схопив телефон й набрав номер друга. Поки чекав відповіді, кожен гудок відзивався завмиранням серця всередині. А потім він почув знайомий, меланхолійний й протяжний голос Ігоря:

— Ну і де ти пропав з манускриптом і жуком скарабеєм? Я вже почав думати, що ти мене кинув.

— Що ти, друже, — промовив затинаючись, — ніколи в житті.

Він поглянув на Арсена. Його очі світилися радістю й блищали від сліз.

Аеропорт у Каїрі був набитий людьми, які масово поверталися з відпусток додому. Назар з Хенут пройшли контроль й тепер сиділи у залі очікування. Одягнена у джинси й футболку, колишня Нефертіті мала дуже сучасний вигляд. Вона встала з сидіння й почала ходити залою, уважно розглядаючи одяг інших людей й заглядаючи у вікна.

— Хенут, — погукав він її, коли виголосили посадку. — Нам пора на літак.

— Літак, — повторила вона про себе й поспішила за чоловіком.

Вони зайняли свої місця і звісно Хенут сіла біля ілюмінатора. Літак піднявся в небо й дівчина радісно заплескала в долоні, коли побачила білі хмари й землю внизу під ними.

— Ми вище неба, — прошепотіла. — Ми боги. Люди майбутнього — боги.

— Ваша дівчина єгиптянка? — пролунав жіночий голос позаду. — Не можу розібрати, що це за діалект, але окремі слова вгадую.

— Дружина, — ввічливо виправив Назар. — Єгиптянка — моя особиста Нефертіті. — Він повернувся до жінки позаду. — Тиждень тому побралися. Тепер летимо на мою батьківщину. Планую записати її на курси англійської й української.

— О, мабуть, вона чудова, раз полонила ваше серце настільки, що навіть мова не стала перешкодою. — Прощебетала літня жіночка, яка вочевидь зраділа знайти когось охочого до розмов. — А чим ви займаєтеся, якщо не секрет?

— До цього був колекціонером. А зараз мені дали місце викладача історії в університеті. Моя сильна тема — Стародавній Єгипет — люди, боги, фараони.

— Божечки, як захопливо! — сплеснула в долоні жінка. — Я теж лечу до Києва. Дякувати Богу, що знайшла такого цікавого співрозмовника!

— Що вона від тебе хоче? — запитала у Назара Хенут.  

— Просто спілкуємося. Сказала, що ти чудова.

Темні очі Хенут зблиснули. Вона поклала голову на плече чоловікові.

— Назаре, — тихо прошепотіла. — Я щаслива, що ти тоді забрав мене з собою.

— А хіба могло бути інакше? — Він поцілував її у лоба. — Ти моя особиста Нефертіті.

Кінець