Rada Lia - Сни Клеопатри, Rada Lia

Маша та Іван ютубери, які знімають контент, риючись у смітниках в елітних районах Києва. Вони впевнено, хоча і повільно, йдуть до своєї цілі — набрати якомога більше підписників. Та одного ранку все змінюється, коли Маша знаходить старовинне золоте кольє з підвіскою у вигляді змії зі смарагдовою голівкою…

Розділ 1

— Вань, ну Вань, — Маша штурхала свого хлопця за плече. — Вставай уже. Ми запізнюємося. 

У відповідь вона почула сонне мугикання:

— Машка, п’ята ранку. Май совість. За вікном навіть сонце ще не зійшло.

Дівчина вскочила на ноги, вперла руки в боки й посміхнулася:

— Ми з тобою блогери! — тут вона підняла пальця догори. — А блогери ніколи не сплять. Тож давай вставай і гайда на смітник. Ютуб не чекає.

Від згадки про смітники Києва, де вони проводили кожен день, порпаючись у відходах багатіїв, Івана перекосило. “Машка-Машка, невже не можна було знайти кращу тему для створення каналу?” — зітхаючи, він повільно зліз з дивану й з напівзаплющеними очима побрів до ванної кімнати. 

Маша тим часом вже встигла поснідати й тепер збирала найнеобхідніші речі для роботи. Вона закинула в рюкзак гумові рукавички, щипці, щоб чіпляти й витягати сміття з баків, а також камеру, на яку все це дійство мав знімати Іван. Вони швидко зібралися й за п'ятнадцять хвилин вже сиділи у машині.

— Маш, мені соромно таким займатися, — жалісливо дивлячись на неї, вимовив хлопець. — А якщо мене хтось знайомий побачить? Я закінчив історичний факультет. Знаєш скільки професорів живуть у тих дворах де ми з тобою відео знімаємо? — Він уявив ймовірну зустріч, почервонів й інстинктивно втиснув голову у пуховик, чим викликав смішок у Маші.

— Ну от дивись, — вона безтурботно тріпонула копною темного, як смола, волосся. — Ми знаходимо майже нові брендові речі, срібні та золоті прикраси, у яких просто застібка зламалася, старовинний посуд. Ми нічого в це не вкладаємо. А заробляємо на барахолці мінімум п'ятсот чи навіть тисячу гривень на добу. А тепер уяви, що скоро ще і ютуб почне приносити такі ж гроші, а то й більші. Ну хіба це не успіх?

Обличчя Марії засяяло від радості. Вона показала хлопцю язик й повернулася до вікна, насолоджуючись зимовими краєвидами. 

— Новорічні свята тільки закінчилися. Там має бути багато цінного. Дівчина облизнула губи й більше не звертала на Івана уваги. Вона мріяла про час, коли її ютуб канал буде набирати мільйони переглядів під кожним відео й вона стане відомою та багатою. 

— Ой Машенька, — вона уявляла як звертатимуться до неї перехожі, — яка ж ви молодець! Можна з вами сфотографуватися? Ми за вашим каналом стежимо усією родиною. Більше там і дивитися не варто нікого — тільки вас і Дудя. 

— Що ви? Невже справді нікого більше дивитися?

— Нікого, — зітхне уявна жіночка й розведе руками. — Такого цікавого контенту як у вас, ні в кого більше немає.

 

Маша мимоволі почала усміхатися сама до себе, як її відірвали від думок:

— Машуня, приїхали, — Іван скептично окинув поглядом її щасливе обличчя й зітхнув: “Вічно у своїх мріях літаєш. Коли ти вже подорослішаєш?”

Маша вискочила з машини й кинулася до найближчого баку. Смітник знаходився біля одного з елітних житлових комплексів Києва. Минулого разу дівчина знайшла тут майже нову куртку Colambia й зараз сподівалася мінімум на таку ж здобич.

Іван сидів на місці водія й налаштовував камеру. Раптом він почув пронизливе верещання дівчини. Кинувши обладнання на сидіння, він вискочив з машини й підбіг до Маші. Іван розвернув її до себе й побачив, що Маша з маніакальним виразом на обличчі витріщається на свій кулак. 

— Дивись, що я знайшла, — вона розкрила долоню й показала золоте кольє з підвіскою у вигляді змії зі смарагдовою голівкою. — Повернися негайно до машини. Я на камеру зараз знову випадково знайду його.

Іван зітхнув з полегшенням, слухняно повернувся до машини й зняв на камеру, як Маша радіє знахідці. Вдруге вона верещала від радості так само, якщо не голосніше.

 

— Невже ти думаєш, що воно справжнє? — з недовірою у голосі запитав хлопець, коли вони їхали додому. Вже була сьома ранку й люди почали виходити на вулицю. Іван переживав, що його може впізнати хтось зі знайомих, тож намагався забрати свою дівчину зі смітника якомога раніше.  

Крім кольє вони знайшли нові шкіряні чоботи, кілька футболок з фірмовою биркою та старовинну скриньку для прикрас. Він скептично спостерігав за тим, як Маша радіє коштовності. — Це ж по-любому підробка. Хто ж викине на смітник таку дорогу річ?

— Ну не знаю, — знизала плечима Марія, — всіляке може бути. Може, хтось комусь зрадив і жінка на емоціях викинула подарунок.

— Чого відразу жінка викинула, — засміявся Іван. — Жінки теж зраджують.

— Ага. В будь-якому разі спитаємо у дядька Петра. Він точно скаже.

Перед тим як їхати додому, пара вирішила одразу навідати знайомого експерта з коштовностей, дядька Петра. Було очевидно, що Маша не зможе ні спати, ні їсти, поки не дізнається правду.

Старий уважно поглянув на прикрасу через ювелірну лупу й підняв ошелешений погляд на Машу:

— Де ви це взяли?

— А що? — стривожилася дівчина. — Вона не справжня?

— Навпаки, — прицмокнув ювелір. — Це справжнє золоте кольє зі смарагдом, ще й старовинне, а тому дуже дороге. Ви можете його продати мінімум за п’ятдесят тисяч доларів. А якби на якомусь аукціоні, то ще й дорожче. Схоже на єгипетську прикрасу, але поки важко визначити її точний вік. Я б сказав навіть, що прикраса в дусі цариці Клеопатри. Але тоді б їй було більше ніж дві тисячі років, що теоретично навіть неможливо. 

— Скільки вона коштує? — вирвалося в Івана, який після слів про вартість знахідки нічого не чув. — Машка, продаймо його й перестанемо лазити по смітниках, — почав благати хлопець. — Ну, будь ласка!

Маша тремтячою рукою забрала коштовність, подякувала дядькові Петру й мовчки пішла до машини.

Всю дорогу до дому вона зачаровано розглядала кольє. Дівчина майже не реагувала на слова Івана і його намагання вмовити її збути прикрасу за гроші.

— Ой! — раптом вигукнула вона.

— Що сталося?

— Я здається пальця уколола хвостом змії, — дівчина простягнула до Івана долоню. На вказівному пальці в неї виднілися дві крапельки крові.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍