Людмила Міщук - 440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук

Господи, як не хочеться, щоб ти їхав, як хочеться плакати! Ми все витримаємо, чуєш?! Ти тільки бережи себе, Іване…

16. 01. 16. День двісті шістдесят шостий.

Трохи заспокоїлась і налаштувалася на звичний режим: ждати свого солдата. Хай береже тебе Бог.

17. 01. 16. День двісті шістдесят сьомий.

Я теж буду закреслювати тих 100 днів до приказу. Я жду тебе і дуже-дуже люблю.

Донечка поїхала, батько подався на вечорниці, а я сиджу сама і згадую моє щасливе Різдво.

18. 01. 16. День двісті шістдесят восьмий.

Боляче… За що ти так?.. Я більше не буду тут з тобою говорити… А я тобі простила ж усі твої безпричинні дорікання, те, що кинув у найважчі дні.  Ех, ти…

«Людина в іншій людині найперше шукає ті гріхи, якими грішить сама…»

19. 01. – 15. 02. 2016. Двісті дев’яносто шість днів.

Злюка, чотири тижні не писала. Сьогодні стало страшно – я відчуваю кожне твоє переживання, кожну тугу.

Мій найдорожчий, я так тебе люблю… Прости, що мовчала тут аж чотири тижні. Егоїстка.

На карті знайшла те Гранітне. Там нема ніякого миру.

Іваночку, бережи себе. Ми тебе усі ждемо дуже-дуже.

Сьогодні вітали батька. Він молився за тебе, а ми плакали…

16. 02. 2016. День двісті дев’яносто сьомий.

Готуюся до конкурсу: днюю і ночую за комп’ютером.

17. 02. 2016. День двісті дев’яносто восьмий.

Готуюся до конкурсу: днюю і ночую за комп’ютером.

18. 02. 2016. День двісті дев’яносто дев’ятий.

Готуюся до конкурсу: днюю і ночую за комп’ютером.

19. 02. 2016. День трьохсотий.

Валентина Петрівна зобов’язала дирекцію мене вивільнити від роботи. Так що я тепер важна персона.

Готуюся до конкурсу: днюю і ночую за комп’ютером.

20. 02. 2016. День триста перший.

Знала б Валентина Петрівна, що я на шопінгу!!! Купила кофти, плаття (Аллуся оцінювала).

Готуюся до конкурсу: днюю і ночую за комп’ютером.

21. 02. 2016. День триста другий.

Готуюся до конкурсу: днюю і ночую за комп’ютером.

22. 02. 2016. День триста третій.

Повезла на перевірку матеріали – Петрівна запорола все. Цілий день сиділи в райво, переробляли. Я вже не рада, що взялася за цю справу.

23. 02. 2016. День триста четвертий.

Завезла папку до ВІППО, там сказали, що супер. Тепер ще майстер-клас і виховна робота.

Готуюся до конкурсу: днюю і ночую за комп’ютером.

24. 02. 2016. День триста п’ятий.

Готуюся до конкурсу: днюю і ночую за комп’ютером.

25. 02. 2016. День триста шостий.

Готуюся до конкурсу: днюю і ночую за комп’ютером.

26. 02. 2016. День триста сьомий.

Перший день конкурсу. Думала, буде страшнувато, але побачила колег і заспокоїлася – я нічим не гірша.

Ночую в тьоті. Чую по голосу, що ти «дуже задоволений». Йолоп ти, батьку!

27. 02. 2016. День триста восьмий.

Другий день конкурсу. Все ок’! Ура! Маю ІІ місце. А Біблію треба все-таки українською читати.

Як донечка мене зустріла: рада, стіл наготувала! От якби ти ще був – і більше мені нічого не треба! Я дуже скучаю…

28. 02. 2016. День триста дев’ятий.

Кайфую – не роблю нічого. Релакс!!! Їжа є, теревенимо з донечкою цілий день. Козенятко не хоче до Луцька їхати.

29. 02. 2016. День триста десятий.

Принесла вчителькам цукерки. Всі вітали – я рада. Діти розпитували багато, тішилися за свою вчительку.

01. 03. 2016. День триста одинадцятий.

Ура! В 3.45 у хліві з’явився Юрик. Налякала трохи Муня нас.

В школі ходжу, як причумлена.

Татусю, так треба було тебе вдома… Слава Богу, все обійшлося гаразд.

02. 03. 2016. День триста дванадцятий.

Прийшла з роботи – і в люлю… Спала аж до вечора. Далася таки взнаки безсонна ніч. А батько не спав. Але він увечері в дев’ять вже буде спати.

Знаєш, Іване, а батько старіє – вже злякався сам приймати роди в корови.