Людмила Міщук - 440 днІв без тебе (усім, кого торкнулася війна), Людмила Міщук

28. 12. 15. День двісті сорок сьомий.

Фу, яка непогода: мжичка, вітер. Як немило. Вже так хочеться, щоб трохи приморозило, сніжок сипнув.

Я вже записала все в журналі, виставила оцінки.

Увечері вишиваю. Уявляєш, голку на метровій відстані заволікаю, а вишиваю один на один – і нічого.

29. 12. 15. День двісті сорок восьмий.

Сьогодні своїм козенятам роздала табелі і подарунки.

Ну ти собі уяви: донечка знову премію получила – та яку: 3200 грн!

А я вже прибрала в неї в хаті, поставила ялинку. Іване, як хочеться, щоб ти приїхав! Як повільно йде час!!!

30. 12. 15. День двісті сорок дев’ятий.

Ну от! Знову дарма їхала в реєстраційну службу – якісь там зміни в законах і до 4 січня знову не прийматимуть. В нас –6°С.

В Алли тарарам: негаразди з шефом. Так чогось шкода – тепер не влада, а справжнє бидло.

Закупила продукти на свята, змерзла, ждучи автобуса, а тепер цілий вечір не можу відігрітися.

Ти щось сьогодні все в бігах, батьку. Як я втомилася бути без тебе… Мені так погано… Часто хочеться плакати.

31. 12. 15. День двісті п’ятдесятий.

У нас –8°С. Не можна звикнути до холоду.

Сонечко моє приїхало. Батько пішов на зібрання, а ми трошечки наготували стола до Нового року. Але справжній Новий рік переноситься, він настане, коли ти приїдеш. То для нас буде справжнє свято.

Який тошний і нецікавий телевізор…

З Новим роком, Іване. Ждемо тебе.

01. 01. 16. День двісті п’ятдесят перший.

У нас –12°С. Трошечки вночі пішов сніжок. Б’ємо байдики, дивимося фільми. Алла рада, що стільки часу буде вдома.

02. 01. 16. День двісті п’ятдесят другий.

Зранку –15°С. Але вже якось трохи адаптувалася, не дуже мерзну. Їсти буду варити в хаті.

Трохи попрала, прибрала дещо – і все. Решту – перед святом приберу.

03. 01. 16. День двісті п’ятдесят третій.

Зранку –16°С. Попорала – і в хату. Тут варю їсти. Сьогодні суп з молодою квасолею. Ти, батьку, не замерз там, на тому Сході? Так скучно…

04. 01. 16. День двісті п’ятдесят четвертий.

Зранку –19°С. Та ще й щось схоже на вітерець, ух!

Муха зі своєї нірки навіть носа не виткнула. Погодую перед обідом. Тоді може трохи тепліше стане.

Була в школі: вікна в класі намерзли льодом, тільки 8°. Ото кочегарять!!!

Заклали з батьком пашу, щоб не замело снігом. Трохи скупилася на свято і жду від донечки передачу.

Ай! Іваночку! Я знала!!! Я надіялася, що тебе пустять! Слава Богу! Мій хороший, як я скучила…

05. 01. 16. День двісті п’ятдесят п’ятий.

Ура! Таточку, ти сьогодні виїжджаєш додому!!!

…Трохи нервуєш за пересадку. Іванку, ми так тебе ждемо!

06. 01. 16. День двісті п’ятдесят шостий.

НЕ ХОЧУ ТУТ ПИСАТИ – ТИ ВДОМА. І Я МОЖУ ВСЕ-ВСЕ ТОБІ РОЗКАЗАТИ. ІВАНОЧКУ, Я ДЯКУЮ БОГОВІ ЗА ТВОЄ ЖИТТЯ, ЗА НАШУ ЗУСТРІЧ І ЗА СВОЮ НАЙДОРОЖЧУ І НАЙКРАЩУ СІМ’Ю.

07. 01. 16. День двісті п’ятдесят сьомий.

Не хочу писати – ти вдома, новини чуєш і бачиш сам.

Моє найщасливіше Різдво!!!

08. 01. 16. День двісті п’ятдесят восьмий.

Ти вдома!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

09. 01. 16. День двісті п’ятдесят дев’ятий.

Ти вдома!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

10. 01. 16. День двісті шістдесятий.

Ти вдома!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

11. 01. 16. День двісті шістдесят перший.

Ти вдома!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

12. 01. 16. День двісті шістдесят другий.

Ти вдома!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

13. 01. 16. День двісті шістдесят третій.

Ти вдома!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

14. 01. 16. День двісті шістдесят четвертий.

Ти вдома!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

15. 01. 16. День двісті шістдесят п’ятий.