Колектив авторів - Новітнє вчення про тлумачення правових актів

яка не надавалась відповідним законодавством... Суд повторює, що у деяких випадках він визнавав, що найвищий судовий орган, уповноважений тлумачити закон, міг ухвалювати рішення, яке не було чітко визначено законом. Таке застосування закону, однак, мало винятковий характер, і зазначений суд надав чіткі і вірогідні підстави для такого відступу від застосування своїх визначених повноважень... Проте у даній справі Верховний Суд не надав жодних аргументів щодо прийняття такої постанови, виходячи за межі своїх повноважень шляхом свідомого порушення Господарського процесуального кодексу і ухвалення такого роду рішень, що стало ... звичайною практикою Верховного Суду»[470].

Наведемо ще один аргумент, що був використаний Європейським Судом з прав людини у тій же справі: «... Фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й передбачає дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії»... Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з ... питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів...». На цю ж аргументацію Європейський Суд з прав людини послався і в рішенні у справі «Верітас проти України», що розглядалася пізніше[471].

Складається враження, що Європейський Суд з прав людини міг би прийняти і протилежні рішення у наведених справах, якби Судова палата у господарських справах Верховного Суду чітко послалась на принцип верховенства права та вказала на відсутність будь-якої розумної мети для передання таких справ на новий розгляд до суду першої інстанції. Проте посилання на принцип верховенства права Судова палата не зробила. Про можливість вирішення названих справ у протилежним спосіб свідчить та обставина, що троє із семи суддів, що входили до складу палати, яка розглядала справу «Сокуренко і Стригун проти України», у тому числі головуючий, написали окремі думки щодо рішення, про яке тут йдеться. У той же час у випадках, що тут розглядаються, чітко помітно, що суди, «встановлені законом», були, а Судова палата у господарських справах Верховного Суду перебрала на себе їх повноваження. Але ж є такі випадки, коли суду, «встановленого законом», і зовсім немає. Тоді повноваження суду можуть випливати із принципу верховенства права, оскільки право людини не може залишитись не захищеним з огляду на відсутність суду, «встановленого законом». Про один із таких випадків йшлося в одній із попередніх глав цього видання.

Наведений приклад показує, що межа, за якою усупереч конкретним правовим нормам може застосовуватись принцип верховенства права, є нечіткою. Проте, на нашу думку, у наведеному випадку вона була помітною, бо жодної розумної мети у переданні справи до суду першої інстанції не було, а строк розгляду справи у судах наближався до межі, за якою він втрачав ознаки розумного (позивач звернувся з позовом у лютому 2002 р., а Верховний Суд прийняв постанову 25 травня 2005 р., тобто провадження у судах тривало два роки і три місяці).

§ 108. Пряме застосування принципу верховенства права

Принцип верховенства права підлягає застосуванню також у тих випадках, коли суспільні відносини у відповідній частині не врегульовані, у тому числі шляхом аналогії права і закону, коли при формулюванні нормативних положень правотворчі органи використовують оцінні поняття, коли суд реалізує надані йому законом дискреційні повноваження, коли зміст положення нормативно-правового акта не вдалось з’ясувати після його текстуального, логічного, системного, телеологічного і історичного тлумачення.

1. Принцип верховенства права чи основні засади, що входять до його змісту, застосовуються прямо у разі неврегульованості відповідних відносин з боку законодавства і відсутності закону (у сфері дії цивільного права — акта законодавства) чи принципу, який може бути застосований до даних відносин у порядку аналогії закону чи права. Щоб можна було краще уявити правове явище, про яке йдеться, покажемо його на наступних прикладах.

За принципом верховенства права, більш конкретно — відповідно до засад справедливості та розумності мають вирішуватись питання, що стосуються капіталізації платежів на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю годувальника, у разі ліквідації юридичної особи. Відповідна постанова Кабінету Міністрів[472] стосується тільки банкрутства підприємства-боржника. Тож на інші випадки ліквідації юридичних осіб названа постанова поширюється за аналогією. Але і в такий спосіб ситуація правової невизначеності не долається, оскільки в названій постанові немає достатніх правил, які б встановлювали порядок визначення суми, що підлягає капіталізації, крім переліку видів відшкодування, які при цьому мають враховуватись, та періоду, впродовж якого розрахунково мають здійснюватись платежі (цей період визначений у згаданій вище постанові словами «на період, що визначається як різниця між середньою тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та їх віком на момент здійснення капіталізації»). Виходячи із засад справедливості та розумності, розмір суми, що підлягає капіталізації, має розраховуватись також з урахуванням відсотків, яку будуть нараховані за період, коли кошти будуть зберігатись на рахунку в банку, тенденції до зниження відсоткової ставки, індексації розміру відшкодування. Впродовж періоду, визначеного відповідно до наведеного правила, капіталізована суми разом з відсотками має бути витрачена.

У зв’язку з переходом до визначення норми робочого часу в розрахунку на тиждень та наступним скороченням тривалості робочого тижня до 40 годин, не були встановлені правила розрахунку робочого часу на обліковий період при підсумованому обліку робочого часу, яким найчастіше є один місяць. Але потреба у врегулюванні відповідних відносин існує. За відсутності такого врегулювання до таких відносин слід застосовувати принципи справедливості і розумності. І розуму сторін трудових правовідносин, і їх моральним почуттям буде відповідати таке визначення норми робочого часу, при якому тривалість