Володимир Львович Єшкілєв - Фаренго. Ч. 2. Гніздо

— Вони мною й без того цікавляться.

— З якої це радості?

— Мій брат чогось там накоїв проти Імперії… Ця заборонена Шерма воює з імперцями?

— Я знаю про неї не так уже й багато. Кажуть, що вона телепатка і неймовірна в сексі. Вона здобула діамантову корону на альфійскому всепланетному конкурсі краси. Навіть була коханкою імператора…

— Теперішнього?

— Ні, покійного Туре Шактірі. Потім вона очолила заколот проти Імперії і піфійських жриць.

— Коханка імператора очолює заколот і пише такі вірші? Крутезна дівка… — Пела замислилась, потім тяжко зітхнула: — А я пропадаю у цій дірі, як грьобане щуреня.

— Тобі тут погано?

— Погано? Це слабо сказано. Мене вигрібає від цієї школи, від цієї смердючої Золотої Планети, від цих товстолапих тупаків, від цієї суки Оси, від усього, всього, всього. Ви-грі-ба-є!.. Вони ж тут усі такі моралісти, а знали про нас із Осою, знали все і не вигнали нас, не відправили до карцера… Я тобі вірю, це така їхня політика. Вони дивляться на переселенців, як на корисних збоченців, як на дешеву робочу силу. Ми для них гірші за клонів. Їм головне, щоб ми не чіпали товстолапих, а між собою… Хоч би й повбивали одне одного, товстолапим до одного місця. Ненавиджу цю планету!

— Хочеш рвонути звідси?

— Хочу, — Пела недовірливо подивилась на Ясмін. — А ти мені допоможеш?

— Спробую.

— Але в мене на мандри немає фунтиків.

— Не в грошах справа, руденька. Дві ескадри Одинадцятого флоту за кілька тижнів передислокують до Сектору Ерідана. Кажуть, що на Сельву. Там будуватимуть супер-секретну військову базу. Тільки ти, дивись, нікому про це не кажи, — Ясмін притиснула палець до губ подруги. — Інформація рівня секретності «два А». Нас усіх перекидають на нову точку. Усіх, хто будує Телон. Але там, кажуть, на порядок більший обсяг робіт. Формується окрема бригада. Кожну монтажну команду розгортатимуть у батальйон згідно з табельними вимогами військового часу. Нам усім вже роздали контракти. Оклади подвійні, купа грошей. Мене приписали унтер-офіцером до батальйону, де тридцятивідсотковий некомплект контрактників. Й нема звідки добирати. Найбільший дефіцит — оператори роботів. А ти, руденька, класний оператор. Найкращий із тих, хто працює в ангарі. В тебе природна чуйка на техніку. А ще: ти врятувала мене від адельми. Це тобі точно зарахують. А я можу зробити тобі протекцію… Але, кажуть, що та Сельва — найсправжнісіньке пекло…

— Ясмі, сонечко, як я тебе люблю! — Пела, не дослухавши, обхопила подругу обома руками й так стиснула, що та ойкнула від болю. — Ясмі, витягни мене звідси. Хоч у пекло, хоч куди! Яс-мі!

— Тихо-тихо, руденька, ти так мені всі ребра зламаєш, — посміхнулась флаг-марінер, випручуючись із небезпечних обіймів рудої спортсменки. — Я нічого не гарантую. Тим більше що в тебе, як виявилось, є проблемний брат. Але спробувати можна. Командир мого батальйону — старомодний натурал. Специфічний такий дядько, не злий, дивиться на мене, як морліф на сепека[21]. Йому, бач, подобаються природно народжені дівчата. Зробимо так, щоби ти йому теж сподобалась.

— Зробимо, зробимо! — радісно підстрибнула Пела. — Я все зроблю, що ти скажеш.

— Точно?

— Та щоб мене адельма згризла! — присягла флаг-марінерові Пела Есмеральда Махоніко, покірно сповзаючи на розкидані подушки.

12

Метрополія Ловел, область Східна Арсія,

планета Марс (0КВ01:4),

Сонячна система.

16 квадрарія 417 року Ери Відновлення.

Відколи Ланс Маккосліб почав викладати у Фламаріонівському університеті[22], він постійно відчував на собі запитальні погляди керівництва, колег та слухачів. Адже коли відставний віце-адмірал Служби обирає місцем роботи кафедру практичної ксенобіології далеко не найпрестижнішого марсіанського навчального закладу, це мимоволі викликає запитання. А якщо дружина відставного віце-адмірала є відомим у всій Імперії ксенобіологом, баронесою з древнього марсіанського роду Веїв та ще й перебуває у секретній експедиції на найбільшому зорельоті Імперії, то питання розмножуються, наче знаменита сельвійська комашка Ukuris atripalpis, що встигає за один світловий день відкласти півмільйона яєць.

Маккосліб викладав пакет спецкурсів, пов’язаних із вивченням засобів протистояння небезпечним ксеноформам. Він також прийняв на себе завідування лабораторією, в ізольованих боксах якої слухачі Фламаріонівського університету могли побачити справжніх ксеноморфів, попрактикуватись у знешкодженні іншопланетних вірусів, а також попрацювати на симуляторах, що відтворювали природні ландшафти Сельви, Бальсани, Колумбії та інших світів, населених особливо небезпечною ксенофауною. На спецкурси до відставного віце-адмірала записувались здебільшого ті із слухачів, хто планував робити кар’єру в управлінні «D» й назавжди зв’язати своє життя з безкінечною і виснажливою боротьбою людства проти тубільного життя колонізованих планет.

Серед постійних відвідувачів лабораторії були й діти колишніх підлеглих Маккосліба. Йонас, син капітан-лейтенанта Яблонського, загиблого на Бальсані координатора біологічних програм Джи Тау, виявився чи не найуважнішим слухачем спецкурсу «Захист від ментального впливу агресивних ксеноформ». До випуску йому лишались лічені тижні, і вербувальники Служби вже отримали згоду хлопця на стажування у польовому підрозділі управління «D».

Хоча Йонас, як було заведено, мав копію офіційного звіту про обставини загибелі батька, Маккосліб вирішив, що потрібно розповісти йому подробиці того, що сталось на Бальсані рівно три роки тому, у квадрарії чотириста чотирнадцятого. Координатор Яблонський розслідував тоді загадкову смерть групи цивільних ксенобіологів, що працювали у дослідницькому таборі на березі Летейського моря.

Маккосліб добре пам’ятав той випадок. Дослідницький табір належав Європейському центру вивчення інопланетного життя. Там позмінно чергувало четверо землян, які роками спостерігали за сезонними міграціями бальсанських псевдопод і гігантських яйцекладних багатоніжок із підкласу Scolopendridae balsaniana epimorpha. Життя табору було розміреним, а побут налагодженим. Кожна зміна відпрацьовувала два тижні, а потім два місяці відпочивала або у великому комфортному кампусі для науковців, розміщеному на вершині столової гори, або у великому (за місцевими масштабами) піонерському місті, що стихійно виросло навколо екваторіального космодрому. Того разу в прибережному таборі працювали дві сімейні пари ксенобіологів-землян. Їхні діти залишились у кампусі під наглядом вихователя і колег.

Сигнал тривоги надійшов до кампусу на світанку, коли з моря на берег насунув густий туман. Кіборг-«павук» доповів, що на табір напали біологічні об’єкти, які не піддаються ідентифікації. Люди не встигли прислати жодного повідомлення, їхні трупи щезли. У розбитому модулі рятувальна команда Джи Тау знайшла лише кров, слиз невідомого походження, непошкоджені комунікатори та клапті анізоборних комбінезонів. Променева зброя «павука» випалила діри в стінах житлових приміщень, але ніяких залишків вбитих ксеноморфів рятувальники також не знайшли. Оптичні прилади зафіксували масивні рухливі форми, які штурмували табір. Проте в радіусі кількох десятків кілометрів навколо табору вислані з кампусу безпілотники не помітили жодної великої ксеноформи, здатної прорватись крізь захисні бар’єри. Розслідування безпрецедентного випадку очолив координатор Яблонський. За