Igor Shnayder - Котик-лицар Мур Пригоди у Казковому Звіриному Світі, Igor Shnayder

Медовик показав Муру велику галявину з квітами. Разом вони взялися доглядати за нею: посадили поруч кілька плодових дерев, розчистили хащі, щоб більше сонячного світла проникало до самої землі. Мур і Медовик багато днів трудилися, і зрештою створили справжній лісовий квітник, де бджоли зможуть збирати багато пилку та робити мед. Мур ділився з Медовиком усіма своїми знаннями про рослини й квіти: як їх садити, доглядати та лікувати.

Увечері Мур і Медовик сідали біля квітника, ласували припасами, які ведмідь приносив із берлоги, та раділи плодам спільної праці.

— Я зазвичай ніколи не працював над чимось так довго. І ще ніколи не бачив такого результату. Це дивовижно. Те, що спершу здається велетенським і нездійсненним, де навіть не знаєш, з чого почати, з часом — день за днем — перетворюється на щось прекрасне. Як цей квітник. 

— Так. Треба просто почати. Це — найчастіше — і є найважчим, — спокійно мовив Мур.

— Мабуть, ти маєш рацію. Мені й справді було простіше забирати мед у бджіл, — тихо промовив Медовик.

Коли квітник перетворився на справжній доглянутий сад посеред лісу, кіт і ведмідь зрозуміли: вони досягли своєї мети. Сонячне світло відбивалося в краплинах роси на пелюстках і листі, а легкий вітерець іноді ковзав поверхнею квіткового поля, хитаючи квіти мов хвилі на воді.

— Виглядає неймовiрно… Наче диво серед мого звичного лісу! — Медовик не міг відвести очей від квітника.

— Згоден, друже. У творенні — неймовірна сила. Зруйнувати щось завжди легше, ніж створити. Якби зараз хтось увірвався у твій сад і витоптав усі квіти — що б ти відчув?

— Та я б тим, хто таке зробив би, задав хорошого прочухана! — розлютився ведмідь на уявних розбійників.

— Те саме відчували бджоли, коли ти щоразу ламав їх пасіки: злість, образу, нерозуміння і жаль.

Медовик спершу мовчав, а потім тихо сказав:

— Тепер я розумію і шкодую. Мені справді соромно… Як ти вважаєш, бджоли зможуть пробачати мене? Бо якщо ні, я так і залишуся тут — сам, без друзів і тих, хто був би радий мене бачити.

Мур з розумінням подивився на ведмедя.

— Одного друга ти вже точно знайшов, — усміхнувся лицар, дивлячись на здивованого Медовика. — А що вирішать бджоли — мені не відомо. Як і ти, я щиро сподіваюся, що все буде добре. Ми зробили те, що могли, аби виправити скоєне. Тобі залишається лише бути чесним із ними і не брехати в надії випросити прощення. 

— Дякую тобі, Муре. За те, що не засуджував, не покинув самого і підтримуєш мене. І за те, що назвав другом. Я ніколи цього не забуду.

Мур разом із Медовиком прийшли до містечка бджіл. Ті спершу грізно гуділи, виявляючи обурення — Великий крадій меду наблизився до їхньої домівки. Мур заспокоював бджіл як міг, довго вмовляючи їх вислухати Медовика. Запевняв, що ведмідь визнав свою провину, усвідомив, що накоїв, і як сильно йому соромно. І що Медовик має для них дещо — на знак вибачення, щоб хоч трохи спокутувати свої вчинки. Бджоли довго гуділи, радилися й сперечалися. Та зрештою погодилися вислухати ведмедя.

— Я хочу попросити у вас пробачення за те, що крав ваш мед і ламав пасіки. Тепер я розумію, що накоїв, і що ви відчували. Мені дуже соромно. Я більше так не чинитиму і з радістю допомагатиму вам. Ми разом з Муром подбали про лісовий квітник — тепер там можна збирати пилок й робити ще більше меду. Я доглядатиму квітник, стежитиму за ним і охоронятиму його та пасіки, — промовив Медовик.

— Ведмідь визнав свою провину, зібрався з духом і прийшов до вас, аби попросити пробачення. Він також готовий допомагати й виправити те, що накоїв. На це потрібні велика сила волі, мудрість і справжня сміливість, — зазначив Мур.

Бджоли гуділи, але вже не грізно. Вони ще деякий час радилися. А рішення оголосили ввечері.

— Ми вирішили: раз Медовик усе усвідомив, вибачився і почав працювати разом із нами над спільною справою – щоб допомогти іншим, ми будемо раді бачити його в нашому містечку й ділитися з ним медом. 

Медовик не міг повірити своїм вухам. Його пробачили — і навіть будуть раді бачити! Отже, він більше не буде сам. У нього тепер з’явиляться друзі, і буде мед — і більше не доведеться бути вигнанцем чи крадієм.

— Я дуже вдячний тобі, Мур. Тепер я розумію: краще говорити, ніж забирати чи красти. Моє життя було важким та самотнім… Але тепер ліс довкола ніби став світлішим, а пісні пташок — веселішими.

— Радий, що зміг допомогти. Тепер усе — у твоїх великих лапах, друже, — радісно зазначив Мур.

Таким чином, ведмідь змінив своє життя: замість крадіжок він робить те, що приносить йому радість і допомагає бджолам.

Мур ще раз переконався, що вирішення конфліктів може бути мирним і добрим, якщо всі працюють разом над спільною справою — заради добра і процвітання.