Йоанна Овсієнко - Смертоносний круїз, Йоанна Овсієнко
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Вийшовши на палубу, бачу всіяне зорями небо та усвідомлюю, що це востаннє в мене є шанс помилуватися подібним. Важко в це повірити, але до сходу мене вже не буде в живих.
Ніколи б не подумала, що все станеться так. Спершу мені здавалося, що смерть обов’язково наступить в результаті бою. З часом я почала мріяти про те, щоб дожити до старості та вмерти в спокої з природніх причин. Та аж ніяк не можна було передбачити, що доля жорстоко вимусить мене добровільно стати останньою жертвою тих самих культистів, що колись убили моїх батьків.
Очевидно, мені таки вдалося обманути долю та змінити запланований нею хід речей. Смерть моя прийде не від рук Віталіка, не в результаті його зради. Тільки цей факт хоч трішки підбадьорює мене в теперішніх обставинах.
Я могла б покликати Красніїв і разом з ними спробувати вигадати якийсь хитромудрий план, проте, об’єктивно, у цьому немає сенсу. У нас надто мало часу та сил, а під загрозою життя Артура. Скільки б я не боролася, урешті-реш таки доведеться підкоритися культу.
Каюта №214 виявляється відносно недалека від моєї власної, тому дістатися туди вдається досить швидко та без зайвих проблем.
Відчинивши незамкнені двері, опиняюсь у похмурому приміщенні, завішаному великою кількістю чорної тканини. З вітальні забрали всі меблі, залишивши чимало простору для хитромудрого переплетення містичних знаків, намальованих на підлозі.
Тут також знаходяться п’ятеро постатей у довгих чорних мантіях з об’ємними каптурами, накинутими на голови. До чого ж шаблонно та стереотипно. Невже без такої надмірної пафосності вони просто не можуть чинити свої злодіяння?
— Де він? — одразу ж запитую про те, що мене найбільше непокоїть.
Одна з постатей двічі плескає в долоні, після чого двері позаду неї відчиняються і два культисти під руки виводять звідти Артура. Схоже, вони чимось задурманили його, оскільки чоловік ледве перебирає ногами і не може зосередити ні на чому погляд. Та він усе ще живий, а це найголовніше.
— Дозвольте йому піти — і я зроблю все, що вам потрібно.
Замість відповіді культисти відпускають Артура та штовхають його до виходу. Спостерігаю, як він механічно прямує до виходу, і тільки коли чоловік залишає зловісну каюту, знову повертаюсь у бік культистів.
Неможливо не помітити, що всі постаті дуже напружені та насторожені. Очевидно, вони бояться, що я не здамся без бою та готую якусь хитрість, хоч це й насправді не так.
Я не здатна дозволити собі ризикувати життям Артура, навіть якщо заради його порятунку доведеться пожертвувати собою. До того ж, їх надто багато, через що шанси перемогти в бою практично дорівнюють нулю.
— Що я маю робити? — запитую, навіть не намагаючись приховувати приреченість у голосі.
Зараз уже немає сенсу тримати обличчя. А скоро геть усе втратить сенс.
Одна з постатей бере зі столу стару залізну чашу, у якій хлюпочеться вельми відразлива рідина багряного кольору, і простягає її мені. Від самої лише думки про те, що мені доведеться випити цю гидоту, з’являється сильна нудота, та моє становище не дає мені можливості сперечатися та крутити носом.
— Хочете, щоб я випила все?
Усі постаті одночасно кивають, так що по шкірі мимоволі пробігають мурашки від такої неприродньої злагодженості.
Зібравшись з духом, я за один раз влила в себе простягнутий напій. На смак рідина виявилася аж ніяк не кращою, ніж на вигляд. Мені ледве вдається стримати блювотний рефлекс.
Щойно з напоєм покінчено, культист, що, як легко припустити, є їхнім очільником, грубо хапає мене за руку та змушує сісти в центр кола з рунами. Коли йому подають гострий клинок, до мене приходить чітке усвідомлення, що кінець от-от настане. Заплющую очі та, не бажаючи піддаватися гнітючій безнадії в останні миті свого існування, починаю пригадувати найліпші моменти власного життя.
Веселі дитячі забави в парку розваг з батьками. Тріумф вдалого полювання, коли мені вдалося не просто вбити кровопивцю, а й урятувати Ганю від смерті. Перший поцілунок з Віталіком. Відпустка на Шрі-Ланці з Артуром. Тепер же все скінчено.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смертоносний круїз, Йоанна Овсієнко», після закриття браузера.