Alina Pero - За межею обов’язку, Alina Pero
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Леся сиділа в машині Макса, вдивляючись у темну дорогу за вікном. Напруга в повітрі була майже відчутною. Він не сказав ні слова, відколи вони поїхали з того занедбаного ангара.
Вона знала, що перегнула палицю. Макс не любив, коли хтось втручався в його справи, а вона буквально закрила собою ворога.
Нарешті, коли вони повернулися до клубу, він заглушив двигун і різко повернувся до неї.
— Ти взагалі розумієш, що зробила?
В його голосі не було гніву. Лише холодний, жорсткий тон, від якого по шкірі пішли мурашки.
Леся глибоко вдихнула.
— Я врятувала тебе від проблеми. Горський не вартий того, щоб через нього почалася війна.
Макс примружив очі.
— Ти надто багато знаєш для звичайного працівника клубу.
Вона мовчала.
— Хто ти, Леся?
Його погляд був важким, пронизливим. Він не просто ставив питання – він вже майже знав відповідь.
— Ти сам мене найняв, — відповіла вона, намагаючись звучати спокійно.
Макс посміхнувся – хижо, без справжнього веселощів.
— Так. Але я не люблю сюрпризів.
Він відчинив двері і вийшов.
Леся затрималася на секунду, перш ніж теж вийти з машини. Вона розуміла – він їй не довіряє. І тепер у неї було два варіанти: або змусити його змінити думку, або готуватися до викриття.
Але було ще дещо.
Коли вона стояла там, на стоянці біля клубу, спостерігаючи, як Макс заходить усередину, вона раптом усвідомила, що більше не впевнена, на чиєму боці хоче бути.
---
Уже в себе вдома, Леся увімкнула телефон і побачила нове повідомлення від майора Коршуна.
«Що сталося? Чому Горський не затриманий?»
Вона стиснула телефон у руці.
Як їй пояснити, що вона, ризикуючи собою, фактично врятувала злочинця?
Леся вимкнула екран і заплющила очі.
Часу лишалося все менше.
Вона мала зробити вибір.
І цього разу він змінить усе
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За межею обов’язку, Alina Pero», після закриття браузера.